Розглядається необхідність визначення наявності права дитини на володіння чи користування предметом іпотеки при зверненні стягнення на предмет іпотеки, пише blog.liga.net
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про іпотеку” іпотека - це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Ст. 39 Закону України “Про іпотеку” передбачає можливість реалізації предмета іпотеки за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України “Про іпотеку” реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов’язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об’єктивності; розумності строків виконавчого провадження.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України “Про виконавче провадження”, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
На сьогодні, почастішали випадки зловживання боржниками своїми процесуальними правами та створення штучних перешкод для повного виконання судових рішень. Одним із таких способів перешкоджання звернення стягнення на нерухоме житлове приміщення боржника, в тому числі об'єкти обтяжені іпотекою, є реєстрація в такому приміщенні місця проживання дитини, як правило не члена сім'ї боржника.
В органах уповноважених на виконання судових рішень склалася неоднозначна практика щодо передачі на реалізацію вказаних приміщень. В переважній більшості, керуючись статтею 18 Закону України “Про охорону дитинства”, пункту 28 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, посадові особи органів державної виконавчої служби не розпочинають примусове звернення стягнення на нерухоме майно посилаючись на відсутність дозволу органу опіки та піклування.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.