ЗНЯТТЯ АРЕШТУ З МАЙНА. ЗНЯТТЯ ОБТЯЖЕННЯ У ВИГЛЯДІ ЗАСТАВИ

Останнім часом до нас все більше звертаються з такою проблемою як арешт майна. У всіх випадках ситуація майже однакова: особа вирішила придбати автомобіль. Під час укладення договору купівлі – продажу в сервісному центрі все було нормально, автомобіль зняли з реєстрації, здійснили перереєстрацію на нового власника і ніяких проблем. Новий власник користується автомобілем і навіть подумати собі не може, що щось не так.

Але з часом вирішує цей автомобіль продати, знаходить покупця, приїздять вони до сервісного центру, а там їм повідомляють, що на даний автомобіль накладено арешт. Така ситуація можлива у випадку, коли попередній власник транспортного засобу має заборгованість перед банком або є інше рішення суду на підставі якого видано виконавчий документ, відкрито виконавче провадження та винесено постанову про арешт майна боржника (ми не говоримо зараз про наявність договору застави, а лише про арешт за виконавчим документом. Про договір застави пару слів зазначу в кінці даної статті).

Читайте статью: Зняття арешту з майна у кримінальному провадженні: теорія та практика (частина 1).

Отже, особі відмовили у знятті з реєстрації даного автомобіля, чим фактично порушили його право розпоряджатись належним йому майном. Як йому тепер діяти? Що нам з даного питання говорить судова практика?

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Одним із способів захисту майнових прав нового власника є звернення до суду з позовною заявою про визнання права власності на даний транспортний засіб та вимогою про зняття арешту. В даному випадку суди майже завжди стають на сторону нового власника. Це відбувається в тому випадку, коли особа придбала автомобіль на законних підставах, в неї є документи, котрі підтверджують право власності на транспортний засіб, тощо. Свої рішення суди обґрунтовують наступним чином: для прикладу, у справі №237/462/17, суд при задоволенні позовних вимог виходить з того, що під час проведення реєстрації транспортного засобу, працівниками сервісного центру МВС не було виявлено та встановлено відомостей стосовно накладеного арешту на автомобіль. Позивач, у встановленому законом порядку, оформила право власності на даний автомобіль і лише через декілька років дізналась, що на нього накладено арешт через наявність заборгованості попереднього власника. Вона звернулась до державної виконавчої служби з заявою про зняття арешту, але остання їй відмовила. В суді було встановлено, що Позивач дійсно є власником даного автомобіля, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Виходячи із цього, відповідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Саме тому, «подальше стягнення на вказаний транспортний засіб в межах процедури виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 є неможливим, оскільки вказане майно вибуло з його володіння у передбаченому законодавством порядку, а отже підстави для накладення арешту Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на теперішній час відсутні».

Задоволення позовних вимог можливе, коли між сторонами дійсно було укладено договір купівлі – продажу на належному бланку, який видається сервісними центрами МВС або ж іншим законним способом передано право власності на автомобіль новому власнику.

Тобто, судом обов'язково буде перевірено яким чином здійснено відчуження даного автомобіля, чи здійснено реєстрацію транспортного засобу на нового власника в сервісному центрі МВС, відповідно до Порядку здійснення реєстрації та перереєстрації, зняття з обліку автомобілів, затвердженого Постановою КМУ від 07 вересня 1998 року №1388.

Читайте статью: Зняття арешту з майна у кримінальному провадженні: теорія та практика (частина 2).

В тому ж випадку, коли попереднім власником була надана генеральна довіреність на користування автомобілем або договір купівлі – продажу не зареєстровано у встановленому чинним законодавством порядку – судом буде відмовлено у задоволенні позовних вимог. Так, наприклад, у справі №301/2530/17 в задоволенні позовних вимог було відмовлено, оскільки суд не погодився з позицією Позивача, про те, що останній фактично набув право власності на автомобіль з дня, коли він здійснив оплату його вартості (тобто, на думку позивача фактично уклав договір купівлі – продажу, який не було зареєстровано у сервісному центрі МВС) та отримав генеральну довіреність на своє ім’я.Тобто позиція судів в своїй більшості залишається незмінною - передача автомобіля іншій особі на підставі довіреності - це прихований правочин купівлі - продажу, який здійснюється особами шляхом видачі довіреності з метою ухилення від сплати податків, а тому він не є підставою для набуття права власності особою, котра ним користується.