Змінити порядок та спосіб виконання судового рішення стало простіше

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 11-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина Шаповалова Олексія Леонідовича зазначив, що зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення.

19 грудня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» № 4094-IX від 21.11.2024.

Зазначеним законом було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства, які спрямовані на удосконалення судового контролю за виконанням судових рішень та рішень інших органів.

Зокрема, змін та доповнень зазнали також і підстави для зміни порядку та способу виконання судового рішення.

В цій публікації більш детально сфокусуємося на цивільному та господарському судочинстві.

Історія питання

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово роз’яснював, що поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення – це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Водночас, на переконання Верховного Суду, для зміни способу виконання судового рішення суд має також з’ясувати питання, чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки судова практика пішла тим шляхом, що змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

З огляду на це значна кількість рішень, які передбачали зобов’язання боржника вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, залишались невиконаними.

Так, Верховний Суд України у постанові від 25.11.2015 у справі № 6-1829цс15 зазначив, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву про зміну способу виконання судового рішення з повернення майна (відновлення становища, яке існувало до порушення, п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України) на стягнення його вартості (відшкодування майнової шкоди, п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України) фактично змінили рішення суду по суті та самостійно змінили спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України.