06.01.2018 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів» №2210-19 від 16.11.2017р.
Відповідно до Закону було внесено зміни до ЗУ «Про акціонерні товариства», ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», ЗУ «Про банки та банківську діяльність» та інших нормативно-правових актів. Загалом Законом внесено зміни у 27 нормативно-правових актів.
До ЗУ «Про акціонерні товариства» було внесено майже 300 змін. Умовно їх можна поділити на такі основні блоки:
-
зміна підходу до поняття публічної та приватної компанії;
-
посилення вимог до публічних та спрощення для приватних компаній;
-
допуск акцій приватних товариств до торгів на біржі;
-
скасування необхідності публікацій у офіційному друкованому виданні Комісії;
-
зміна порядку скликання та проведення загальних зборів акціонерів;
-
зміна порядку формування та компетенцій Наглядової ради;
-
обмеження прав акціонерів;
-
перерозподіл повноважень між органами товариства;
-
усунення протиріч у процедурах squeeze-out, sell-out & takeover.
Найбільш радикальною вважаю зміну підходу до визначення публічності компанії. Так, згідно Закону, публічним акціонерним товариством є акціонерне товариство, щодо акцій якого здійснено публічну пропозицію та/або акції якого допущені до торгів на фондовій біржі в частині включення до біржового реєстру. Крім того, до торгів на фондовій біржі допустили акції приватних акціонерних товариств. Наразі вже навіть є угоди на біржі з акціями ПрАТ…
Крім того, перехідними положеннями Закону передбачено, що всі емітенти (крім інститутів спільного інвестування), що здійснювали публічне розміщення цінних паперів до дня набрання чинності цим Законом, вважаються такими, що не здійснювали публічної пропозиції цінних паперів, крім тих емітентів, які оприлюднили повідомлення про те, що вони вважаються такими, що здійснювали публічну пропозицію цінних паперів. Емітенти, цінні папери яких перебувають у лістингу на день набрання чинності цим Законом, вважаються такими, що здійснили публічну пропозицію цінних паперів. До акціонерних товариств, які вважаються такими, що не здійснювали публічної пропозиції акцій, застосовуються вимоги Закону України "Про акціонерні товариства" в частині регулювання діяльності приватних акціонерних товариств.
Отже, з 06.01.2018 року майже до всіх публічних акціонерних товариств застосовуються вимоги як до приватних. Найголовнішим у цьому визначенні є те, що це стосується лише вимог ЗУ «Про акціонерні товариства». Вимоги інших Законів застосовуються до ПАТ на загальних підставах.
Вважаю такі новації суперечливими, адже це може призвести до плутанини у господарській та корпоративній діяльності товариства. Наприклад, при укладанні правочинів контрагентам складно буде розрізнити які вимоги щодо порядку надання згоди на вчинення правочинів застосовувати, як провести належну перевірку повноважень органів такого товариства. Законом передбачено впровадження додаткових відомостей у ЄДР щодо типу акціонерного товариства, але вони вносяться за його ініціативи. У перші декілька років точно будуть проблеми із застосуванням норм законодавства.
Багато змін запроваджено у питаннях повноважень органів товариства та особливостях формування Наглядової ради. Вперше за історію України було запроваджено абсолютну виключну компетенцію Наглядової ради. Це така компетенція, яка не може бути розглянута навіть вищім органом акціонерного товариства – Загальними зборами акціонерів (окрім випадків, передбачених законом). З офіційних джерел це пояснювалось ризиками скасування у майбутньому рішень Наглядової ради загальними зборами, що викликало ризики та невизначеність для контрагентів. Як на мене – жодних юридичних ризиків для подальшого скасування рішення Наглядової ради не було. Під час обговорення цього законопроекту на офіційному круглому столі неодноразово підіймалось це питання, але залишилось без уваги.
Також важливими змінами Закону є запровадження можливості віднесення до компетенції Наглядової ради повноважень з розпорядження всім майном Товариства та прийняття рішень щодо надання згоди на вчинення правочинів на будь-яку суму. Так, Законом посилено вимоги до незалежних директорів у складі Ради, практично усунуто щілини через які «незалежними директорами» ставали рядові співробітники материнської компанії, але все ж таки передача такого обсягу повноважень передчасне для українських реалій.
Крім того, за такої структури корпоративного управління міноритарні акціонери фактично позбавлені можливості застосувати своє право на обов’язковий викуп при прийняті рішення про надання згоди на вчинення значних правочинів.
Ще міноритарних акціонерів позбавили права на обов’язковий викуп при прийнятті рішення про зміну типу товариства (за певних умов). Най неприємнішим для міноритарних акціонерів стало позбавлення їх права на викуп при попередньому наданні згоди на вчинення значних правочинів. Тепер ніщо не перешкоджає попередньо погодити правочин, який відбудеться через тиждень…, а акціонери нічого не зможуть з цим зробити. Мій особистий рекорд – попередньо погодили правочини на суму 9 млрд. грн., і емітенту за це нічого не було…
Блог