ЗЕД-розрахунки: гра за правилами чи обхід закону?

Тривалий час формат розрахунків за зовнішньо-економічними договорами, при якому грошові кошти не поверталися в Україну, а погашалися шляхом взаємозаліку, лишався стабільним та безпечним інструментом в системі зовнішньоекономічної діяльності. Ускладнення та логічний розвиток процесів взаємовідносин еволюціонував у прояв різних форм операцій. Якщо дві сторони здійснюють правочин і обидві сторони мають однорідні зустрічні грошові вимоги, вони можуть для оптимізації та полегшення процесу погасити їх взаємозарахуванням без фактичного руху грошей (валютних цінностей). Це є базовим прикладом взаємозаліку.

Додатковим, ускладнюючим елементом у вказаній формі припинення зобов’язань, постала поява третьої сторони. Якщо український суб’єкт господарювання вступить в економічні відносини із двома суб’єктами-нерезидентами, які також мають однорідні зустрічні вимоги один до одного, то вірогідне утворення взаємозаліку трьох сторін. Однак, через те, що українській стороні необхідно буде зазнавати додаткових витрат через операції за кордоном, одна з компаній нерезидентів може погасити вимоги української сторони. Тобто, для полегшення операції, друга та третя сторона нерезиденти погашають зустрічні вимоги, не змушуючи провадити першу сторону додаткові дії та сплати.

Однак в умовах змін вітчизняного законодавства, нестабільної економічної ситуації в Україні та повномасштабного вторгнення рф, - зазнала розвитку і судова доктрина. Так, в контексті забезпечення економічної стабільності та наповнення державного бюджету за рахунок митних платежів - Верховний Суд розглянув зовнішньоекономічні борги, погашені із застосуванням механізму тристороннього взаємозаліку, такими, що здійснені із порушенням норм публічного права. І масштаб вкрай помітний для платників податків. Статистика ДПС за 2024 рік - 731,49 млн грн пені, стягнутої за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями (ЗЕД) з експорту та імпорту товарів, - яскраво ілюструє гостроту проблеми.

Враховуючи наведене - виникає нагальна потреба провести межу між реальним взаємозаліком за участю декількох учасників-нерезидентів та виведенням коштів за кордон, без реальної господарської мети.

Правовою основою для взаємозаліку залишаються норми цивільного права та законодавства про ЗЕД:

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 №959-XII (далі – Закон 959) гарантує суб’єктам господарювання свободу вибору форм розрахунків. Цей підхід дозволяє платникам податків самостійно визначати найбільш зручні та вигідні умови взаємодії з іноземними партнерами.

Ключова гарантія міститься у статті 14 Закону, яка прямо надає право:

«самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам;»

Ця норма є логічним продовженням більш загального права, закріпленого у статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»:

«Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб’єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством...»

У свою чергу, в основі цих прав лежить задекларований у статті 2 «Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва», що включає, зокрема: