Читайте статтю: Застосування судами принципу змагальності сторін або історія оскарження рішення Одеської міської ради прийняте у далекому 1981 році (адміністративне судочинство).
Господарський процесуальний кодекс передбачає здійснення господарського судочинство за принципом змагальності сторін. Так, ст 4-3 ГПК України", передбачає, що "судочинство у господарських справах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свлї вимоги і заперечнння поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодаства.""
На прикладі спору між боржником та державним виконавцем розглянемо, як господарські суди застосовують принцип змагальності сторін на практиці.
Замість вступу життєва ситуація описана за реальними подіями.
Їде громадянин Дмитро на автомобілі, ні кого не чіпає, нічого не порушує і настрій у нього прекрасний. «Непоганий в мене Акорд, - думає про себе. Інколи треба тещу у село завозити, але він того стоїть.» Раптово зупиняє його інспектор ДАЇ Петренко Василь, перевіряє документи і каже:
-
Ваша машина у розшуку. Я її затримую та транспортую на штрафний майданчик.
-
Як так? - каже Дмитро. Це моя машина. Ось техпаспорт. Не маєте права. Буду скаржитись!
-
Нічого не знаю. У базі ця машина значиться у розшуку, тому ми її транспортуємо евакуатором на штрафмайданчик, а Ви з’ясовуйте що? де? коли? кому? Але в будь-якому випадку Ви вже заплатите і за виклик евакуатора, і за транспортування за кожен кілометр на іншу частину міста, і за кожну добу простою на штрафмайданчику, доки не оформити документи про вилучення запису про розшук, - тоном бувалого доброзичливця розповів інспектор ДАЇ.
-
Так давайте я сам на штрафмайданчик відвезу машину і Ви зі мною поїдете щоб не втік, заодно дізнаюся де цей клятий штрафмайданчик. Навіщо мені платити за евакуатор і машину не подряпають, – благає законослухняний Дмитро.
-
Ні тільки евакуатором, такий порядок! - відрізав інспектор Петренко.
У підсумку інспектор Петренко вручив громадянину Дмитру документи: акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу і протокол про адміністративне правопорушення про тимчасове затримання транспортного засобу та «по свійські» бажаючи всього найкращого порадив не затягувати із штрафмайданчиком.
Дмитро залишився на дорозі у розпачі і великому обуренні, відчуваючи себе безправним лохом та щиро вважаючи інспектора Василя Петренко падлюкою. Згадав про забутого друга - юриста, якому не дзвонив пів року, оскільки цей друг не подобався жінці. Ну раз така справа - вирішив подзвонити. Пощастило, що юрист був не злопам’ятний та мав досвід у таких справах і через три години зв’язувалося наступне.
Півтора роки тому Дмитро поспішав до тещі на млинці і побоюючись прогнівати тещу перевищив швидкість кілометрів на 35 у час від дозволеної. Якийсь автоматичний пристрій ДАІ зафіксував це порушення, далі по номеру машини визначили власника і без його відома виписали йому постанову про адміністративне правопорушення із стягненням штрафу 850,00 гривень. Дмитро згадав, що зухвалий папірець зі штрафом півтора роки тому приходив йому у поштовий ящик і дуже розгнівав жінку, яка регулярно слідкує за поштою. Переконуючи жінку, що така постанова незаконна, Дмитро її не сплатив і забув. Оскільки протягом наступного року нічого не відбулося гнів жінки з цього приводу підупав. А далі головне.
Постанова про стягнення штрафу після несплати штрафу протягом двох тижнів була переслана ДАЇ у відділ Державної виконавчої служби (ВДВС) за місцем проживання громадянина Дмитра для примусового виконання. У ВДВС ця постанова пролежала майже півтора року без руху, але потім після чергової відомчої перевірки була запущена у дію. Заднім числом, тобто датуючи документи більш ніж річною давниною, державний виконавець Голозад виніс постанову про порушення виконавчого провадження, постанову про арешт транспортного засобу та заборону його відчуження, постанову про оголошення транспортного засобу у розшук, постанову про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Саме на підставі постанови про арешт транспортного засобу та заборони його відчуження, ДАЇ внесла машину Дмитра до бази транспортних засобів, що розшукуються. Виносив такі постанови заднім числом державний виконавець з метою створення картини для відомчої перевірки, в якій строки проведення виконавчого провадження (6 місяців) ним дотримуються, при цьому начальник ВДВС, який затверджував ці постанови заднім числом, зовсім не заперечував проти такого діловодства свого підлеглого. Єдине, що не зміг зробити Голозад заднім числом, так це повідомити Дмитра про порушення виконавчого провадження, надати йому строк для добровільної сплати штрафу та надіслати йому рекомендованим листом постанову про порушення виконавчого провадження і потім пересвідчитись, що Дмитро отримав цю постанову, як це передбачає закон.
Блог