Законопроєкт №15190: нова модель дисциплінарної відповідальності державних службовців

23 квітня 2026 року Кабінет Міністрів України ініціював зміни до Закону України «Про державну службу» щодо врегулювання окремих питань проходження державної служби та удосконалення порядку дисциплінарного провадження (законопроєкт №15190).

Що саме пропонується змінити?

Новий підхід до пояснень службовця. Чинна редакція ст. 75 Закону покладає на суб’єкта призначення обов’язок отримати письмові пояснення від державного службовця перед накладенням дисциплінарного стягнення. Натомість законопроєкт пропонує давати державному службовцю право подати пояснення протягом певного строку. В такому випадку для роботодавця критично важливою стає фіксація самого факту повідомлення державного службовця про надання йому такого «права». Верховний Суд у постанові від 7 червня 2023 року в справі №140/16991/20 виснував, що неналежне повідомлення державного службовця про дисциплінарне провадження і позбавлення його можливості подати пояснення є самостійною та достатньою підставою для скасування результатів такого провадження. Це особливо важливо з огляду на пропоноване розширення електронних комунікацій.

Читайте статтю: 10 років Закону про держслужбу: як кадрова реформа змінила державне управління України

Електронні докази як нова норма. Законопроєкт уточнює, що інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи за допомогою електронних комунікаційних послуг з передачі текстового повідомлення за наявними в особовій справі контактними даними. Під час вступу чи проходження державної служби на державного службовця покладається обов’язок повідомити свою адресу електронної пошти та контактні дані. Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2023 року в справі №300/3110/20 звернув увагу на те, що надання достовірної інформації щодо фактичного місця проживання, електронної пошти та інших засобів телекомунікаційного зв’язку є обов’язком державного службовця, передбаченим Законом України «Про державну службу», тому при наданні недостовірної інформації, відповідальність за правові наслідки, в тому числі, щодо отримання кореспонденції та строків отримання такої кореспонденції покладається на державного службовця. Своєю чергою органам влади доведеться переглянути свої системи документообігу, а юристам – опанувати нові компетенції у сфері Digital Evidence, оскільки скриншоти, лог-файли та підтвердження прочитання в кабінеті державного службовця можуть ставати основними доказами в суді.

Ескалація дисциплінарної відповідальності. Проєкт визначає не тільки градацію видів стягнень за їх тяжкістю, а й вводить механізм їх «ескалації»: за повторне вчинення аналогічного порушення протягом строку дії попереднього стягнення до державного службовця може застосовуватися більш суворе дисциплінарне стягнення. Так, якщо службовець спочатку отримує зауваження за несвоєчасне внесення інформації до реєстру, то через кілька місяців аналогічне порушення вже може стати підставою для догани, повторний же випадок може призвести до попередження про неповну службову відповідність. Формально йдеться про різні дисциплінарні рішення, але фактично – про поступове накопичення ризику звільнення. Це безумовно логічний інструмент боротьби з системним невиконанням обов’язків. Водночас не виключається і можливість тиску. Але саме процедура є ключем до законності дисциплінарного стягнення. Зокрема, як роз’яснив Верховний Суд у постанові від 9 липня 2025 року у справі №380/9508/22, для звільнення за систематичний прогул необхідна повторність протягом року, а належною ознакою систематичності є чинне рішення про попереднє стягнення за таке саме порушення. Це підтверджує логіку законопроєкту щодо повторності, але водночас вимагає чіткого доказування кожного етапу дисциплінарної історії.

Спрощене зауваження – потенційна проблема. Найбільш суперечливою новелою законопроєкту №15190 є можливість накладення зауваження без створення дисциплінарної комісії та повного розслідування. Формально це полегшує реагування на незначні порушення. Наприклад, керівник може винести зауваження через запізнення на внутрішню нараду або несвоєчасне погодження документа без здійснення повного дисциплінарного провадження. Однак не варто легковажно ставитись до такого «м’якого» стягнення, адже воно в майбутньому може стати «першою сходинкою» для більш суворого покарання. На практиці це означає, що державні службовці будуть змушені оскаржувати навіть такі рішення, щоб розірвати ланцюг, який веде до потенційного звільнення.

Нові правила відсторонення. Проєкт деталізує правила поведінки державного службовця під час його відсторонення. Зокрема, визначає його обов’язки під час цього періоду: дотримуватись правил внутрішнього розпорядку; не впливати на колег; не вчиняти дій, що можуть призвести до знищення чи підробки речей і документів; не перешкоджати розслідуванню; сприяти здійсненню дисциплінарного провадження. Практично це може виглядати так: під час службового розслідування працівника тимчасово відстороняють від виконання обов’язків і забороняють контактувати з колегами, які можуть бути свідками у справі. Порушення таких обмежень саме по собі може стати підставою для дисциплінарного стягнення. Водночас строк відсторонення більше не є формально фіксованим, а визначатиметься часом, необхідним для збору інформації, та не може перевищувати строку самого дисциплінарного провадження.

Професійний розвиток і склад комісій. Позитивним у законопроєкті є запровадження індивідуальної програми розвитку державного службовця, результати якої враховуватимуться під час оцінювання його діяльності. Також оновлюється підхід до професійного навчання. Окремо уточнюється склад дисциплінарних комісій: до них мають входити представник служби управління персоналом, особа з юридичною освітою та представник профспілки або представник службовців.

Висновок. Попри те, що зміни, запропоновані законопроєктом №15190, встановлюють більш жорсткі правила для державних службовців, вони мають потенціал позитивно вплинути на якість державного управління та довіру до органів влади. Але їх ефект залежатиме від багатьох чинників: належного повідомлення, реального права на пояснення, вмотивованості рішень, пропорційності стягнень і судового контролю. Самих лише нових правил замало, важливо, як їх застосовуватимуть керівники державних органів.

Автор новини: Олена Семенюта, адвокат АО Barristers