Законодатель позаботился об ускорении правосудия однако блиц-вердикт получить могут не все

Чтобы разгрузить суды, законодатель усовершенствовал наказное производство в гражданском процессе. Однако воспользоваться преимуществами могут лишь стороны, правильно составившие заявление и установившие местонахождение должника. О нововведениях Гражданского процессуального кодекса речь идет в обобщении практики Вышгородского районного суда Киевской области, сообщает zib.com.ua

Причини відмови

Узагальнення проведено з метою дослідження практики застосування положень розд.ІІ «Наказне провадження» ЦПК після набрання чинності законом «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3.10.2017 №2147-VIII. Документ охоплює період із 3.10.2017 до І кварталу 2018 р.

За приписами ч.1 ст.160 та ст.161 ЦПК, судовий наказ є особливою формою рішення, що видається за результатами розгляду вимог. Зокрема, ідеться про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника, стягнення заборгованості в оплаті житлово-комунальних чи телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення тощо.

Автори дослідження встановили, що суд ураховував приписи пп.9, 11 ч.1 розд.ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК, згідно з якими заяви, за котрими відкрито провадження до 15.12.2017 (дата набрання чинності ЦПК в редакції від 3.10.2017), підлягали розгляду за правилами ЦПК від 3.10.2017. Крім того, при наявності в провадженні заяв про видачу наказу, які були подані до 15.12.2017 та в яких не відкрито провадження до 15.12.2017, розгляд останніх проводився також за правилами ЦПК в редакції від 3.10.2017.

За приписами ч.1 ст.165 ЦПК, суд відмовляє у видачі наказу в разі подання заяви з порушеннями вимог ст.163 кодексу. Так, відмова настає в разі подання заяви особою, яка не має процесуальної дієздатності, заяви, не підписаної або підписаної особою, котра не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Також суд відмовляє в разі заявлення вимоги, яка не відповідає приписам ст.161 ЦПК.

Відмова також можлива за наявності обставин, передбачених у ч.1 ст.186 ЦПК, а також, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, установлену законом для такої вимоги, або строк, установлений для пред’явлення позову за такою вимогою. Суд відмовляє у видачі, коли наявний раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати новий наказ тощо.

Звернено увагу на проблематику невідповідності заяв про видачу наказу вимогам стст.165, 186 ЦПК. Так, відмови у видачі мали місце з причин недотримання вимог щодо форми та змісту таких заяв, викладених у ст.163 ЦПК.

Читайте статью: Роль адвоката в демократическом обществе

Форми та зміст заяв за ЦПК від 3.10.2017 доповнені новими вимогами про зазначення:

• для юридичної особи — ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для заявника та боржника);