Закон про олігархів чи популістична ширма для ручного управління країною

Новий закон дозволяє РНБО “посадити на гачок” будь-якого чиновника, а також уможливлює ризик потрапляння до реєстру олігархів великих бізнесменів та випадкових осіб.

Верховна Рада України 23 вересня ухвалила в другому читанні так званий “закон про олігархів” - “Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”.

Це рішення підтримали 279 депутатів. Парламент не зупинило навіть те, що висновок до законопроєкту Венеційська комісія надасть лише у грудні. Інститут законодавчих ідей 5 років аналізує законопроєкти на наявність корупційних ризиків, але саме цей законопроєкт можна по праву назвати найяскравішим прикладом надання “неконтрольованих” повноважень органу влади без будь-яких запобіжників, наслідки чого важко передбачити.

Інститут законодавчих ідей проаналізував За що саме проголосували народні обранці, кого в Україні тепер вважатимуть олігархом, та які ризики це принесе суспільству?

Суть прийнятого Закону зводиться до надання РНБО на чолі з Президентом повноважень визнавати фізичних осіб олігархами та контролювати контакти посадовців з такими особами та їх представниками.

Основними загрозами нового Закону є:

1. Отримання небувалих повноважень РНБО надавати та позбавляти статусу олігарха на власний розсуд.

2. Можливість посадити на “гачок звільнення” будь-якого посадовця, адже відтепер одна незадекларована зустріч з представником олігарха, який не представився, є підставою для позбавлення посади.

3. Створення комфортних умов для існування “нових” олігархів “з бездоганною діловою репутацією”, без обмежень, які поширюються на старих.

4. Потрапляння до реєстру не лише олігархів, а й великих бізнесменів через розмиті критерії належності до олігархів.

Чому не варто було ухвалювати цей закон?