Захист військовослужбовців: кримінально-правовий аспект

Чи не найрезонанснішою подією останніх двох тижні є прийняття законопроекту № 8271, що обтяжує відповідальність військовослужбовців. Левова частка військових та правозахисників вважають, що це одна з найгірших помилок влади в міру багатьох факторів, як правових, так і психологічно-мотиваційних.

Водночас, в адвокатів зараз постає зовсім не риторичне питання: що робити далі? Відповідь дуже проста і одночасно складана. Адже, правозастосовна практика лише напрацьовується. Поряд з цим, держава, в обличчі судової системи, не схильна виправляти помилки органів досудового розслідування, і тому має місце менше 1% виправдувальних вироків. Чому, така ситуація – факторів існує багато. Одним і з них є відсутність сил та бажання «воювати з системою» та погодження з опонентом на застосування статей, що надають змогу звільнення від відповідальності з випробуванням (ст. 75 КК України) та застосування більш м’якого покарання (ст. 69 КК України). В разі підписання вказаного закону це буде неможливим.

Тому, варіант напевне один, більш цікавий для багатьох адвокатів, в тому числі і для автора публікації, - це виправдувальне рішення суду. Маючи не мало справ в своєму провадженні щодо військовослужбовців, впевнена, в більшості з них є великі шанси відповідного результату.

От і почнемо цикл публікацій, що будуть в нагоді адвокатам в справах при доведенні невинуватості своїх клієнтів-військовослужбовців в судах.

Частина 1: Бойовий наказ

Диспозиціями статтей 402, 403 КК України визначено злочинами невиконання наказу, проте в різних формах. На практиці ми бачимо документи, що йменується, як наказами, так і розпорядженнями, за невиконання яких обвинувачення намагається притягнути до відповідальності військового. Це викликає цілком справедливе питання, а чи однакова правова природа обох документів, і чи одну відповідальність тягне за собою їх невиконання.

Автора цікавлять бойові накази і розпорядження. Тому, тут буде аналітика відповідного Бойового Статуту. Так, Бойовим Статутом Сухопутних військ ЗСУ визначено, що роботу щодо організації бою (дій) командир батальйону (роти) розпочинає з отриманням попереднього бойового розпорядження або бойового наказу (цим визначається послідовний чи паралельний метод роботи).

Тобто, логічна побудова процитованого словосполучення чітко розмежовує вказані документи, як і далі зміст відповідного Статуту.

З отриманням бойового наказу або бойового розпорядження командир батальйону:

• завершує прийняття рішення;

• доповідає його командиру бригади (полку);

  Читати повністю

  Ми в соціальних мережах:

  • page
  • group
  • telegram
  • viber
  • youtube