Захист від недобросовісної конкуренції у сфері інтелектуальної власності

Вперше роз’яснення поняття недобросовісна конкуренція було надано наприкінці XIX століття у Паризькій конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 року (далі – «Паризька конвенція»), яка набрала чинності для України 25.12.1991 року.

Стаття 10bis Паризької конвенції визначає: актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, щ суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах.

Зокрема підлягають забороні:

1. всі дії, здатні яким би то не було способом викликати змішування відносно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності конкурента;
2. неправильні ствердження при існуванні комерційної діяльності, що здатні дискредитувати підприємство, продукти чи промислову або торговельну діяльність конкурента;
3. вказівки чи ствердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів.

Частина 3 ст. 42 Конституції України гарантує: держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Дана конституційна норма в подальшому знаходить своє відображення та конкретизується в національних нормативно-правових актах, зокрема, Цивільний кодекс України (ч. 5 ст. 13 ЦК України - не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція); Закон України «Про захист економічної конкуренції», Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Частина 1 ст. 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначає, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. При цьому, невичерпний перелік дій, які визначаються як недобросовісна конкуренція вказуються у главах 2-4 цього Закону і до них відносять:

-неправомірне використання позначень;

-неправомірне використання товару іншого виробника;

-копіювання зовнішнього вигляду виробу;

-порівняльна реклама;

-дискредитація суб'єкта господарювання;