Про публічних осіб пишуть багато неправди. Варіантів небагато: мовчати, або захищати свою репутацію. В цій статті я розкажу про рішення Європейського суду з прав людини, які можуть бути використані в українських судах у справах про захист честі, гідності та ділової репутації за участю публічних осіб - політиків та бізнесменів. Такі позови є досить поширеними серед публічних осіб. Це й не дивно, адже саме у цих осіб позитивна ділова репутація є важливим активом, який виборці цінують в політиках, а бізнесмени у своїх ділових партнерах.
Судове рішення про спростування недостовірної інформації юридично засвідчує хибність інформації про особу. Опонентами публічних осіб у цієї категорії спорів є зазвичай або журналісти, або такі ж публічні особи: політики з протилежних таборів або бізнес-конкуренти.
Аналізуйте судовий акт: Образливі вислови на кшалт «Ви тупий?» не є розповсюдженням недостовірної інформації (ВС/КЦС № 591/7099/16-ц від 20.05.2019)
Розглянемо, наскільки ефективним може бути судовий захист честі, гідності та ділової репутації публічної особи з врахуванням позицій Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), і чому взагалі слід виділяти саме публічних осіб у цій категорії справ.
Перш за все слід згадати про те, що застосування судами практики ЄСПЛ за останні роки стало справжнім мейнстрімом, що сприяє захисту порушених прав громадян і позитивно впливає на єдність судової практики. «Репутаційні» справи - той різновид судових справ, де вплив практики ЄСПЛ є чи не найбільш відчутним, її згадують майже в кожному рішенні, а тому позиції ЄСПЛ служать орієнтирами в цих спорах. ЄСПЛ розробив ряд критеріїв, що стосуються публічних осіб, при розгляді справ про захист честі, гідності та ділової репутації.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи про дифамацію, по суті, перевіряє дотримання балансу між правом, передбаченим статтею 8 ( "право на повагу до приватного і сімейного життя") та правом, передбаченим статтею 10 ( "свобода вираження поглядів") Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Саме в контексті співвідношення цих прав ЄСПЛ прийняв ряд рішень, у яких обґрунтував можливості і підстави для їх обмеження.
У таких справах необхідно враховувати дві ключові обставини: (1) ступінь суспільного інтересу до поширеної інформації і (2) ступінь публічності особи, щодо якої поширена інформація. Також, слід враховувати попередню поведінку зацікавленої особи, способи та обставини отримання інформації, її точність, форму і наслідки публікації.
Значний суспільний інтерес, на думку Суду, має місце тоді, коли інформація безпосередньо впливає на суспільство в значній мірі, і суспільство проявляє законний інтерес до цієї інформації (п.66 рішення у справі «Sunday Times проти Великобританії»), особливо, якщо це стосується добробуту населення (п. 58 рішення у справі «Barthold проти Німеччини»). Крім того, у багатьох справах зазначається, що інформація про неправомірну діяльність посадових осіб, в тому числі про корупційні діяння, становить публічний інтерес, а тому притягнення до відповідальності за поширення такої інформації порушує статтю 10 Конвенції (п.43 рішення у справі «Надтока проти Росії», п.62, п.71 рішення у справі «Морар проти Румунії», п.68 рішення «Аксель Шпрінгер проти Німеччини (№2)», п.52 рішення у справі «Оjala and Еtukeno Оy проти Фінляндії»).
Численна практика ЄСПЛ виходить з того, що у випадках, коли поширена інформація стосується теми, що становить суспільний інтерес, держави мають обмежену сферу розсуду (наприклад, п.44 рішення у справі «Editions Рlon проти Франції»). Тобто випадки, коли відхід від практики Суду в таких справах може бути виправданий внутрішнім законодавством, надзвичайно обмежений в порівнянні зі справами про захист честі і гідності та спростування недостовірної інформації, яка не становить значного суспільного інтересу.
Отже, якщо про особу поширена інформація, яка викликає у суспільства великий інтерес, то ЄСПЛ визнає обмеження прав такої особи на повагу до приватного і сімейного життя (стаття 8 Конвенції) виправданим і баланс прав в таких випадках зміщується в сторону свободи слова (стаття 10). Ця інформація повинна бути розцінена судами як оцінне судження, про що ЄСПЛ зазначив в п.43 рішення у справі «Ghiulfer Predescu проти Румунії»: якщо мова йде про тему, яка становить суспільний інтерес, висловлювання скоріше слід вважати оціночним судженням, а не фактичним твердженням.
Аналізуйте судовий акт: Критика публічної особи, навіть і перебільшена, не є розповсюдженням недостовірної інформації (ВС/КЦС № 761/8035/16-ц від 28.03.2018)
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.