За яких умов процесуальні документи, які стали підставою для проведення НС(Р)Д, можуть бути предметом апеляційного розгляду

Згідно з прецедентами Європейського суду з прав людини невизнання доказу допустимим тягне за собою провал усього кримінального провадження та вирішення справи не на користь України. Чи так відбувається в національній судовій практиці з процесуальними документами, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, розповідає zib.com.ua

Загальні підходи ЄСПЛ

У рішеннях ЄСПЛ не раз зазначалося: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює конкретних особливостей допустимості доказу, що, відповідно, передбачає можливість для ЄСПЛ давати оцінку відповідної доказової діяльності. Через відсутність визначених правил у конвенції питання допустимості доказів вирішується загалом на основі внутрішньодержавних правових норм, також національними судами.

Так, справи «Нечипорук і Йонкало проти України», «Балицький проти України», «Шабельник проти України» об’єднує одна особливість, яка полягає в тому, що, розглядаючи їх, ЄСПЛ дійшов висновку, що докази були здобуті незаконно. І незаконність полягала не в тому, що на обвинувачених чинили тиск чи вчиняли стосовно них насилля. Порушення полягало в тому, що обвинувачені не знали, що мали право не давати показань та не свідчити проти себе.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Саундерс проти Сполученого Королівства» докази були визнані недопустимими, оскільки працівника примусили дати інформацію про комерційну діяльність органам державної влади, які розслідували можливі порушення. Отримана інформація була використана в кримінальному провадженні проти цього ж працівника.

А у справі «Саїді проти Франції» Євросуд констатував, що стороні захисту не показали особу, яка свідчила проти обвинуваченого, відповідно, такі показання було визнано недопустимими доказами. Схожа ситуація склалася ще в кількох справах, зокрема в «Костовський проти Нідерландів» та «Люді проти Швейцарії». Це свідчить про те, що практика визнання доказів недопустимими є прецедентною.

Для ЄСПЛ у контексті визнання доказу допустимим важливо те, чи є він ключовим або вирішальним, а також чи мала особа можливість оспорити такий доказ або ж загалом доказування певного суб’єкта.

Наприклад, якщо розглянути рішення у справі «Жогло проти України», то там зазначено, що засудження не може ґрунтувалися лише на показаннях, які стороні захисту не вдалось оспорити, мають бути й інші докази.

Читайте статью: Как соблюсти принцип состязательности при открытии материалов НС(Р)Д

Засади змагальності

У ч.12 ст.290 Кримінального процесуального кодексу заборонено визнавати допустимими докази, що містяться в матеріалах, які не відкриті стороною провадження. Це правило є абсолютним.