Яка відповідальність за використання софту без ліцензії

Зміст:

• Що таке програмне забезпечення
• Як отримати ліцензію на ПЗ
• Яка відповідальність за використання програмного забезпечення без ліцензії
• Порядок притягнення до відповідальності та види перевірок

У наш час неможливо уявити офіс без ПК, роутерів, серверів, принтерів та іншої техніки. Практично у всіх сферах, починаючи з виробництва, будівництва, агропромислового комплексу – до побутового обслуговування – ніде не обійтися без високих технологій. "Залізо", як його називають інженери, електронники, програмісти, ніколи не зможе працювати без софту. Навіть читаючи цю статтю, Ви так чи інакше використовуєте програмне забезпечення: операційну систему пристрою, браузер і купу додаткового софту. Так склалося, що не всі наші громадяни дійшли необхідності купувати оригінальний, ліцензований софт, віддаючи перевагу “піратським” версіям. Тож розберімось, яка відповідальність за використання програмного забезпечення ліцензії, або дозвіл на використання якого користувач не має.

Що таке програмне забезпечення

Програмне забезпечення (або як його ще називають - софт, від англійського "software", або програмне забезпечення) - це програма або сукупність програм, що необхідна для експлуатації та управління комп'ютером або іншими пристроями. Програма - це комбінація символів, що дозволяє апаратному забезпеченню обчислювальної системи виконувати функції управління та обчислення. По суті – це набір інструкцій та даних для системи.

Законом України “Про авторське право та суміжні права”, у статті 1, наведено наступне визначення комп'ютерної програми - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів або у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які наводять його на дію для досягнення певної мети чи результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному чи об'єктному кодах).

Кожна програма пишеться людиною, тобто є предметом її інтелектуальної та творчої праці. У зв'язку з цим програмне забезпечення є об'єктом права інтелектуальної власності автора.

Цікавий факт: зараз, звичайно, з'явилися нейромережі, які можуть писати музику, тексти, пісні й, зокрема, програмне забезпечення. Тут юридична думка ще не прийшла до єдиного знаменника чий це об'єкт інтелектуальної власності - людини-творця такого штучного інтелекту, або все ж таки штучного інтелекту (прикладом можуть служити розробка DeepMind - AlphaCode, або розробки Microsoft і GitHub - помічника для програмістів - Copilot). Втім, я гадаю, це питання часу.

Нагадаю – об'єкт права інтелектуальної власності (надалі для зручності ОІВ), це результат інтелектуальної, творчої діяльності суб'єкта. Стаття 420 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), яка відносить комп'ютерні програми до ОІВ, дає чіткий – але не вичерпний перелік таких ОІВ. Право інтелектуальної власності - залежно від характеру ОІВ, суб'єкта, порядку його створення та набуття прав на нього - поділяють на такі сфери:

• авторське право (право інтелектуальної власності на літературний, художній чи інший твір);
• суміжні права (право інтелектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мовлення);
• патентне право та промислова власність (право інтелектуальної власності на наукове відкриття, винахід, корисну модель, промислові зразки, компонування напівпровідникових виробів, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин, породи тварин, комерційні (фірмові) найменування, торгові марки (знаки для товарів та послуг), географічні вказівки, комерційні секрети тощо).

Програмне забезпечення, як і комп'ютерна програма - є об'єктом саме авторського права. Це дає йому такі характеристики:

авторське право на ПЗ виникає у творця з моменту створення такого об'єкта. Тобто для надання ПЗ правового захисту не обов'язково реєструвати це право, або отримувати на нього будь-які документи, авторське право вже належить автору і він може, у тому числі забороняти або дозволяти використовувати таке ПЗ з моменту створення такого;

• цілісність охорони праці. Охороні підлягають всі комп'ютерні програми, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). У той самий час - охорона поширюється лише на форму висловлювання твору (тобто сам код) і поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені в ПЗ;
• презумпція авторства. Первинним суб'єктом авторського права є автор. Якщо не доведено іншого – автором твору вважається фізична особа, вказана звичайним способом як автор на оригіналі чи екземплярі твори. Навіть у випадку замовлення на ПЗ, автор є однаково первинним суб'єктом авторського права - і потім лише замовник;
• комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Охорона поширюється на ПЗ, незалежно від способу/форми вираження;
• нарівні з майновими (право на використання ПЗ; виключне право дозволяти використання ПЗ; право перешкоджати неправомірному використанню ПЗ, у тому числі забороняти це та інші права), автору належать немайнові права на ПЗ (це - вимагати вказання свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо, забороняти вказівку свого імені у зв'язку з використанням твору; вибирати псевдонім у зв'язку з використанням твору.

Термін дії майнових прав автора, за базовим правилом, спливає через 70 років, що розраховуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора або останнього із співавторів (стаття 442 ЦК України та стаття 28 профільного Закону). Немайнові права захищаються безстроково.

Правове регулювання авторського права, разом з усім переліченим вище зафіксовано у Главі 36 Книги 4 ЦК України, та у Законі України “Про авторське право та суміжні права” від 23.12.1993 № 3792-XII (далі - профільний Закон або Закон про програмне забезпечення).