Як Верховний Суд із імперативної норми права робить диспозитивну або не таке воно вже й обов’язкове

При прийнятті постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження №61-331св18) Верховний Суд дійшов, зокрема, наступного висновку: "Відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання".

Верховний Суд у постанові від 27 грудня 2018 року у справі № 469/1357/16-ц (провадження №61-32698св18) фактично підтвердив правову позицію, викладену у вказаній вище постанові від 22 серпня 2018 року, та зазначив: "Відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання".

Перш за все, варто зазначити, що правові позиції Верховного Суду, викладені у вказаних постановах, можуть мати негативні наслідки для сторін виконавчого провадження та державного (приватного) виконавця. Адже Верховний Суд імперативні норми Закону України "Про виконавче провадження" фактично тлумачить як диспозитивні.

Так, відповідно до положень статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" регламентовано обов'язкові (імперативні норми права) та необов'язкові (диспозитивні) вимоги до виконавчого документа та підстави, за яких виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання.

До обов'язкових вимог віднесено, зокрема:

"...3) прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);..."

Отже, пункти 3, 4 частини 1 статті 4 Закону законодавцем визначені як імперативні норми права.

Законодавцем, у пункті 6 частині 4 статті 4 Закону, встановлено наслідки недотримання обовязкових вимог до виконавчого документа, а саме повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання.

Слід звернути увагу на абзац 12 частини 4 статті 4 Закону та надання права стягувачу звернутись до органу, що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із Законом.

Відповідність виконавчого документа вимогам Закону України "Про виконавче провадження" встановлена ч. 3 ст. 431 ЦПК України.