Стаття знайомить з доводами сторони позивача на захист права вагітної жінки на соціальні відпустки, які були висловлені мною у Великій Палаті Верховного Суду у справі № 759/19440/15-ц
Це друга стаття, яка присвячена темі захисту прав вагітних жінок в Україні, зокрема, права вагітних жінок, які працюють на умовах строкового трудового договору, на відпустку по вагітності та пологах. Вона є логічним продовженням першої статті Як Велика Палата Верховного Суду «захистила» права вагітних жінок, в якій описані наслідки ганебної постанови Великої Палати Верховного Суду (надалі - ВП ВС) від 16.05.2018р. у справі, де вагітна жінка, яка працювала на умовах строкового трудового договору, намагалась захистити своє право на відпустку по вагітності та пологах http://reyestr.court.gov.ua/Review/74120972
Якщо в першій статті акцент був зроблений на ті негативні наслідки, до яких призвели «правові» висновки ВП ВС, то в даній статті мова піде про те, як ВП ВС «почула» та «оцінила» доводи представника позивачки під час розгляду цієї справи. Зокрема, в цій статті будуть розміщені фрагменти клопотання та пояснень, які були підготовлені мною та завчасно (до початку судових засідань) направлені до ВП ВС. Це дозволить кожному на власний розсуд оцінити виконання ВП ВС вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також застосування нею загальновідомих положень судової практики Європейського суду з прав людини, а саме:
«…ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом.»
Передусім, дана стаття орієнтована на правників (юристів, адвокатів, викладачів, науковців тощо), які професійно вивчають питання практики судового захисту прав людини в Україні. Власне цим і зумовлені обсяг статті та деталізація викладення матеріалу.
Відкриття
Верховним Судом України провадження
про перегляд ухвали суду касаційної інстанції
Почну з того, що 29 листопада 2017р. до Верховного Суду України була подана заява про перегляд ухвали суду касаційної інстанції від 27.09.2017р. http://reyestr.court.gov.ua/Review/69710110 та рішення суду першої інстанції від 28.04.2016р. http://reyestr.court.gov.ua/Review/57554828 з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України в редакції, яка діяла до 15.12.2017р.).
Ця заява була обґрунтована тим, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ застосував ч. 3 ст. 184 КЗпП України таким чином, що ця норма закону не забороняє роботодавцю звільнити вагітну жінку у зв’язку із закінченням строку дії трудового договору, якщо на день звільнення жінка була вагітна.
Водночас, в іншій аналогічній справі Вищий адміністративний суд України застосував ч. 3 ст. 184 КЗпП України так, що ця норма закону забороняє роботодавцю звільнити вагітну жінку у зв’язку із закінченням строку дії трудового договору, якщо на день звільнення жінка була вагітна.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.