Як Страсбурзький суд слухав справу "Україна проти Росiї" щодо Криму

У Страсбурзi вiдбулися першi слухання з приводу позову України до Росiї через порушення прав людини в анексованому Криму. Репортаж DW iз зали засiдань.

Велика палата Європейського суду з прав людини у Страсбурзi у середу, 11 вересня, була заповненою до останного мiсця. Цього дня суд почав слухати справу "Україна проти Росiї" за позовом, який Київ подав ще в березнi 2014 року.

Вiдтодi минуло вже понад п'ять рокiв, однак оглядачi зазначають, що для розгляду таких мiждержавних справ це порiвняно недовгий термiн. Суд уже має досвiд розгляду мiждержавних справ на прикладi "Грузiя проти Росiї" або "Кiпр проти Туреччини". Однак кожна така справа унiкальна i має свої особливостi.

Суть справи

Україна звинувачує Росiю у порушеннi низки статей Конвенцiї про захист прав людини й основоположних свобод. Це стосуєтся права на життя, свободу слова та пересування. Росiя всi звинувачення вiдкидає.

Суперечка наявна навіть щодо термінів. Так, Україна твердить, що Росія де-факто окупувала півострів ще 27 лютого 2014 року. У Москві ж кажуть, що до 18 березня 2014 року в Криму ще діяли українські закони. До того ж, як заявив у коментарi DW заступник мiнiстра юстицiї РФ Михайло Гальперiн, анексiя Криму, або, як вiн висловився, "входження Криму до складу Росiї", не вiдноситься до компетенцiї ЄСПЛ.

Саме в цьому i полягав лейтмотив сьогоднiшнiх слухань: обидвi сторони намагалися переконати колегiю у складi 20 суддiв у цілковито протилежному. Хоча російській стороні, що перебуває під міжнародними санкціями за незаконну анексію українського півострова, аргументація давалася помітно важче, ніж українській юридичній команді.

Вспомните новость: Президент Порошенко надеется на решение Арбитража ООН по мосту в анексированный Крым уже в 2019 году

Аргументи російської сторони

Першою слово отримала росiйська сторона: Михайло Гальперiн та британський адвокат, що представляє інтереси російської держави, Майкл Свейнстон лише повторили заяви, які кремлівські представники робили вже й раніше: Росiя перебрала на себе юрисдикцiю у Криму лише 18 березня 2014 року, новий "післямайданний" уряд у Києвi був нелегiтимним, присутнiсть росiйських вiйськ у Криму не порушувала великого російсько-українського договору про дружбу від 1997 року і кількісно не перевищувала дозволене договором та допомогла "запобiгти насильству". Нового судді не почули - ці меседжі старанно відтворювали офіційну російську лінію усіх останніх п'яти років. Гальперiн та англiйський адвокат неодноразово підкреслювали, що "кейс" України "полiтично мотивований" і "пропагандистький".

Щодо задокументованих правозахисниками випадкiв переслiдування українських та кримськотатарських активiстiв пiсля анексiї, росiйська сторона переконувала в "слабких доказах" та голослiвностi таких тверджень і наполягала, що подiбна адмiнiстративна практика вiдсутня, тобто такi випадки аж нiяк не носять системного характеру. Хоча численні звіти міжнародних правозахисних організацій вказують на зворотне.