Аналіз постанови Верховного Суду від 12.01.2026 у справі №712/10356/24, який підготувала Наталія Черевко, адвокат, медіатор, член ради Комітету НААУ з питань трудового права, член Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ.

Вища школа адвокатури НААУ на своїй сторінці у Facebook наводить аналіз постанови від 12.01.2026 у справі №712/10356/24, в якій Верховний Суд вказав на належний порядок фіксації прогулу для звільнення в умовах воєнного стану.

Верховний Суд сформулював важливі орієнтири для правозастосування у спорах про звільнення за прогул в умовах воєнного стану, звернувши увагу на необхідність чіткого розмежування понять «відсутність на робочому місці» та «відсутність на роботі». Відсутність за фіксованим робочим місцем за умови перебування працівника на території підприємства або виконання трудових функцій не може автоматично вважатися прогулом. Суд також роз’яснив порядок фіксації прогулу для звільнення, який передбачає наступне: акт про відсутність працівника на роботі; з’ясування причини відсутності працівника на роботі та оцінка їх поважності.

20 червня 2024 року під час перебування на робочому місці працівниці раптово стало зле: з’явилися сильне запаморочення, нудота, порушення зору. Після погодження з безпосереднім керівником вона звернулась до лікаря, де перебувала з 15:15 до 15:30 та отримала направлення на стаціонарне лікування. Роботодавець склав акт про її відсутність на робочому місці з 12:39 до кінця робочого дня, що ґрунтувався на доповідній записці охоронця, в якій зазначено, що працівниця була відсутня на робочому місці, а не на території підприємства. При цьому у цей період у місті тривала повітряна тривога, а працівники могли пересуватися будівлею не через охоронні пости. Після хвороби та відкриття листка непрацездатності працівниця 23 липня 2024 року надала роботодавцю медичні документи, що підтверджували причини її відсутності. 01 серпня 2024 року її було фактично не допущено до робочого місця, а того ж дня видано наказ №754/к про звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП – прогул без поважних причин, зокрема, за відсутність на робочому місці 20 червня 2024 року з 12 год 39 хв. до кінця робочого дня, тобто до 17 год 00 хв.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов, визнавши звільнення незаконним, оскільки відсутність 20.06.2024 була зумовлена різким погіршенням здоров’я та зверненням до лікаря; роботодавець був поінформований про причини відсутності; надані медичні документи підтверджували поважність причин; 31 липня та 01 серпня 2024 року працівницю фактично не допускали до робочого місця, тобто прогул був створений самим роботодавцем.

Правова позиція Верховного Суду

Згідно зі ст. 139 КЗпП працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно зі ст. 147 КЗпП дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовується власником до працівника за порушення трудової дисципліни.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні, зокрема, Правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій, прогул.

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом задля того, аби унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності.