Як було з'ясовано у попередній статті на цю тему (посилання на статтю - https://tinyurl.com/49ub39nv), рішення слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку не може підміняти собою ухвалу суду про арешт майна, якою обмежується право власності особи під час досудового розслідування.
Читайте статтю: Як повернути майно, дозвіл на вилучення якого був наданий слідчим суддею?
Вказана обставина може стати самостійною підставою для звернення до слідчого судді із скаргою на бездіяльність слідчого, прокурора щодо неповернення тимчасово вилученого майна власнику (володільцю) в порядку, визначеному ст. 303 КПК України.
Разом з тим, судова практика, згідно якої вилучене майно, дозвіл на відшукання та вилучення якого прямо надавався в ухвалі про обшук, не набуває статусу тимчасово вилученого, є настільки сталою, що її докорінна зміна, а передусім – зміна ставлення слідчих суддів до цієї проблеми потребує додаткової аргументації.
Дуже часто слідчі судді, вказуючи на не набуття вилученим в ході обшуку майном статусу тимчасово вилученого, посилаються на Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування".
Так, згідно Узагальнення: "Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Таким чином, якщо стосовно вилученого під час обшуку майна, яке не було включено до відповідного переліку, передбаченого в ухвалі слідчого судді, слідчий, прокурор не внесли клопотання в порядку і строки, встановлені ч. 5 ст. 171 КПК, слідчі судді обґрунтовано задовольняють скарги на бездіяльність зазначених суб'єктів з неповернення відповідного майна.
Водночас результати аналізу судової практики свідчать про те, що володільці вилученого майна або їх представники досить часто у відповідних скаргах порушують питання повернення майна, яке було включене до переліку, щодо якого здійснювався обшук. Слідчі судді у таких випадках обґрунтовано відмовляють у задоволенні скарг, оскільки вилучення майна, яке відповідає передбаченим ч. 2 ст. 167 КПК ознакам, у такий спосіб не зумовлює необхідності додаткового накладення арешту на таке майно в порядку ч. 5 ст. 171 КПК".
Вказане Узагальнення не може використовуватись на даний час з огляду на наступні обставини:
-
при створенні Узагальнення судді ВССУ послалися на норми КПК України, які на той момент вже втратили чинність, що призвело до формування помилкових висновків;
-
Законом «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо окремих питань накладення арешту на майно з метою усунення корупційних ризиків при його застосуванні» від 10.11.2015 за № 769-VIII чітко врегульовано питання набуття вилученим в ході обшуку майном статусу тимчасово вилученого.
Так, Узагальнення було складене 12.01.2017 та в цей же день підписане Головою, а також секретарем пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
В цьому Узагальненні здійснено посилання на ч. 7 ст. 236 КПК України у наступній редакції: "Слідчим суддям необхідно ретельно оцінювати підстави віднесення певного майна до категорії тимчасово вилученого в розумінні ст. 167 КПК, оскільки вони залежать від процесуального порядку його одержання органом досудового розслідування.
Зокрема, такий порядок регламентовано положеннями п. 6 ч. 2 ст. 235 та ст. 236 КПК, згідно з якими ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук. Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. На підставі ч. 7 ст. 236 КПК при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження".
Блог