Встановлення грошового еквіваленту моральних страждань є одним з найпопулярніших напрямків роботи експертів-психологів у сучасної Української реальності, яка, здається, прагне травмувати свого громадянина на кожному кроці. Відповідно до «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» саме психологічна експертиза встановлює глибину та важкість страждань особистості та розраховує приблизну суму їх компенсації [1].
З 2010 року психологи під час проведення експертизи моральних страждань використовували формулу О. М. Ерделевського, яка була включена до Реєстру методик проведення судових експертиз [2, 3]. Але вже майже 3 роки експерти вирішують питання розрахунку моральної шкоди без наявності відповідної методики у Реєстрі, так як на початку 2016 року вказана методика була виключена з Реєстру [4].
Читайте статтю: Нові підходи до розрахунку суми стягнення моральної шкоди
Після цього проводити розрахункі за формулою О. М. Ерделевського стало вже не тільки не актуально, а і вкрай неефективно, з точки зору захисту висновків експертів у судовому процесі. Використання експертами-психологами методики О. М. Ерделевського і раніше піддавалося великим нападам у суді, а після її виключення з Реєстру ситуація ще більше погіршилася, її використання почало приводити до фактичного нівелювання думки експерта як одного з джерел доказів [5].
Незважаючи на велику кількість сучасних дослідників з проблеми компенсації моральної шкоди у Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, на яку спираются експерти-психологі, існує тільки два джерела, які містять у собі підходи по розрахунку моральної шкоди: О. М. Ерделевського та В. П. Паліюка [2, 4, 6].
В умовах, які склалися, ми звернули увагу на можливість використання у своєї практиці підходу В. П. Паліюка, змістовність та глибока теоретична обґрунтованість якого, дозволяє назвати його справжньою методикою розрахунку моральної шкоди, хоча сам автор утримався від такого позначення своєї праці. Згадаємо, що методика у загально-науковому сенсі – це система операцій, процедур прийомів, направлених на отримання результату; алгоритм або план доцільного виконування дій; фіксована сукупність прийомів практичної діяльності, яка призводить до заздалегідь визначеного результату [7].
Підхід В. П. Паліюка в повній мірі відповідає цьому визначенню, тому ми почали його активне використання для обґрунтування експертних висновків, як повноцінну методику виконання експертиз.
В деяких аспектах підхід В. П. Паліюка постає антагоністичним до методики О. М. Ерделевського, і якщо останній встановив конкретні середньостатистичні показники спричиненої шкоди (презюмовану шкоду), то В. П. Паліюк, посилаючись на законодавство, вказує, що на відміну від майнової шкоди, розмір якої встановлений законом, від регулювання чіткого обсягу відшкодування моральної шкоди законодавець відмовився, надавши це право суду, тому, на думку автора, звідси випливає, що дійсного розміру відшкодування немайнової шкоди не існує до тих пір, поки суд його не визначив [2, 6].
В. П. Паліюк вказує, що законодавче встановлення меж розміру моральної шкоди створює перешкоди в реалізації захисту прав людини для правозастосовної практики. На думку автора, встановлення мінімального або максимального розміру моральної шкоди порушує права потерпілого, який може оцінити втрати немайнового характеру вище чи нижче законодавчого рівня. Крім цього, щоб встановити межі розміру моральної шкоди, необхідно об'єктивне економічне обґрунтування, яке визначити неможливо, оскільки душевні страждання, біль не мають еквівалента. У цьому випадку виникає проблема визначення грошової вартості найменшого і найбільшого (найдорожчого) блага, за змістом – вартість людського життя, честі [6].
Суттєвим моментом для визначення обсягу (розміру) відшкодування моральної шкоди, є встановлення критеріїв, за якими можливо знайти потрібну величину заподіяної шкоди, але законодавець не встановлює будь-яких правил застосування критеріїв визначення розміру моральної шкоди, а надає це питання на розсуд суду [6].
В. П. Паліюк вказує, що, встановлюючи розмір грошового еквіваленту моральних страждань особистості, необхідно врахувати усі фактори, які мають місце у кожному окремому випадку та впливають на формування дійсного розміру спричиненої моральної шкоди. Так він виділяє загальні та приватні критерії [6].
Блог