Стягнення з особи, яка перебуває на публічній службі, коштів за навчання не пов’язане із проходженням нею служби та є цивільно-правовим спором (ВС/ВП № 461/5577/15-ц від 14.03.2018)

Фабула судового акту: У даній справі розглядалося питання щодо стягнення з колишнього працівника органів внутрішніх справ, коштів, які були вирачені державою на його навчання.

При цьому позивачем у справі виступав безпосередньої вищий навчальний заклад.

За матеріалами справи у 2009 році відповідача зараховано курсантом університету внутрішніх справ.

Водночас між Головним управлінням внутрішніх справ у області та майбутнім курсантом укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

Проте, у 2014 році відповідача звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням.

Згідно ч. 6 ст. 18 Закону України «Про міліцію», який був чинним на час звільнення відповідача курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Отже зазначена норма стала підставою для звернення до суду із позовом про стягнення відповідних коштів.

Ухвалою місцевого суду провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України у зв’язку із тим, що такий спір є публічно-правовим, а тому має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Мотивуючи своє рішення суд послався на те, що на курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України поширюються права та обов'язки, гарантії правового і соціального захисту, а також відповідальність працівників міліції, тому служба відповідача є публічною. Відтак, позов університету внутрішніх справ підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З таким рішенням погодився і суд апеляційної інстанції.

Однак Велика палата Верховного Суду зазначені рішення скасувала і у своїй постанові зазначила, що нормами статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору.