Право довічного успадковуваного володіння земельними ділянками МОЖЕ успадковуватись (ВС/ВП № 368/54/17 від 20.11.2019)

Фабула судового акту: Цікаве та, не буду побоюватись, революційне рішення Великої Палати у якій остання висловилась щодо проблематики спадкування довічного успадковуваного володіння земельними ділянками сленами фермерського господарства.

Слід звернути увагу читача на те, що чинним законодавством не передбачено механізму спадкування згаданого вище права, однак Велика Палата однозначно у постанові, яка пропонується до уваги, що таке право підлягає спадкуванню.

У даній справі члени фермерського господарства звернулися до суду із позовом, в якому просили визнати за ними право довічного успадковуваного володіння двох земельних ділянок для ведення селянського фермерського господарства згідно з державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею в порядку спадкування після смерті батька. При цьому позивачі вказували, що до смерті вони проживали з ним разом та вели спільне господарство.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Натомість апеляційний суд висловив кардинально протилежну думку та у позові відмовив, оскільки на його думку право довічного успадковуваного володіння, яке виникло в особи на підставі державного акта на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, не визначено чинним законодавством України, а тому не входить до складу спадщини, фактично припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

У подальшому справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Проаналізувавши судову практику та законодавство, що регулює спірні правовідносини, Велика Палата касаційну скаргу задовольнила та рішення районного суду залишила в силі.

Мотивуючи таке рішення судді ВП послались на те, що Закон України «Про фермерське господарство» як і Земельний кодекс України також не містить такої форми володіння землею, як довічне успадковуване володіння.

Проте, відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Нормами статей 6, 50 ЗК України 1990 року у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Одночасно відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.