Виселення з квартири, ЧАСТКА у якій придбана за іпотечний кредит є НЕМОЖЛИВИМ (ВС/КЦС № 295/4514/16-ц від 10.10.2019)

Фабула судового акту: Цілком життєва ситуація – потрібно купити квартиру, а грошей на повну її вартість не вистачає. Що роботи? Звісно йти в банк, оформлювати іпотеку на ідеальну частку квартири, сплачувати гроші продавцю та й жити собі потихеньку.

Але ж іноді трапляється і так, як писав у своєму нетлінному творі класик сучасної української літератури Лесь Подерев’янський «і вже крадеться п#$%$&$ць з своєю усмішкою хижой»… Грошей у позичальника для сплати кредитних платежів нема, банк подає позов про виселення з квартири без надання іншого житла у порядку ст. 109 ЖК – родина на вулиці.

Чи є порятунок від такої ситуації?

Є! Але звертає увагу читача на те, що запропоноване рішення стосується лиже житла яке частково придбано за іпотечним кредитом.

У даній справі між банком та позичальником було укладено кредитний договір, забезпечений іпотекою квартири. При цьому лише 1/4 частка вказаного жила була придбана за кредитні кошти.

У подальшому рішенням суду на вказану квартиру у зв’язку із невиконанням боржником своїх зобов’язань звернуто стягнення на вищевказане нерухоме майно шляхом продажу предмета іпотеки.

Банк використовуючи свої права як кредитора надіслав на адресу боржника вимогу про добровільне звільнення ним та всіма зареєстрованими особами предмета іпотеки, яка залишилась без виконання.

В зв’язку із цим банком було подано позов про виселення боржника з квартири.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов банку залишили без задоволення, оскільки передбачені законом підстави для виселення відповідачів з іпотечної квартири без надання їм іншого постійного житла відсутні, оскільки предмет іпотеки був не у повному обсязі придбаний за рахунок кредитних коштів, а належав відповідачу у розмірі 3/4 частини на підставі свідоцтва про право власності на житло.

Проте, банк вирішив довести свою правоту у Касаційному цивільному суді, але ж знову отримав негативне для себе рішення.

Захищаючи права боржника КЦС зазначив, що за нормами ст. 589 ЦК України, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 Закону України «Про іпотеку».