Спільне проживання в квартирі не є безумовною підставою для визнання права на користування нею (ВС/КЦС № 199/10302/14-ц від 16.01.2019)

Фабула судового акту: У даній справі особа звернулась до суду із позовною заявою про визнання права користування житловим приміщенням, визнання незаконним рішенням, визнання недійсним ордеру мотивуючи це тим, що перебуваючи тривалий час у близьких, дружніх відносинах з користувачами спірної квартири, на прохання останніх, у 1998 році вселилася до їхньої квартири, та з цього часу проживала в зазначеній квартирі разом з ними. Після смерті одного із користувачів квартири у 2000 році позивачка продовжувала проживати у квартирі та з іншим користувачем, вели спільне господарство та жили однією сім'єю. Рішенням суду живу користувачку квартири була визнана недієздатною і позивач була призначена опікуном над нею. Позивач до теперішнього часу проживає в спірній квартирі, а тому э такою, що вселилась до наймача квартири як член сім'ї останнього, тому має право користування спірним житловим приміщенням.

Рішенням місцевого суду з яким погодився і апеляційний суд позов задоволено з тих підстав, що позивач вселилась до спірного житлового приміщення як член сім'ї наймача та його опікун на законних підставах, спірне житлове приміщення було постійним місцем її проживання, вона тривалий час вела з наймачем спільне господарство, а тому набула права користування житловим приміщенням.

Вказані рішення відповідачем було оскаржено у касаційному порядку. Скаргу було обґрунтовано тим, що за нормами п. 4.3. наказу Державного комітету України у справах сімї та молоді № 34/166/131/88 від 26 травня 1999 року «Про затвердження правил опіки і піклування» правами користування житлом опікун наділений лише на період виконання своїх обов'язків. Таким чином, спільне проживання, яке можливе як у житловому приміщенні підопічного, так і у житловому приміщенні опікуна, як функціонального, так і у часовому вимірі, пов'язано виключно з виконанням обов'язків з опіки, обмежується ними, та не може бути самостійною підставою для виникнення прав на користування житлом підопічного чи опікуна. Крім того, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доказам зберігання за позивачем постійного місця проживання у приватизованому позивачем жилому приміщенні. Фактично самоправне зайняття спірної квартири не утворює у позивача права користування нею.

Переглядаючи справу КЦС вказав наступне.

Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Згідно із положеннями статті 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Аналіз приведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім'ї наймача в установленому законом порядку.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.