Підставами для звернення із новим позовом про зміну місця проживання дитини НЕ можуть бути обставини, які виникли внаслідок неправомірної поведінки одного з батьків, який самовільно змінив таке місце (ВС/КЦС у справі № 725/3024/17 від 20.05.2020)

Фабула судового акту: Цікаве та досить нестандартне судове рішення щодо спору, який виник між батьком та матір’ю дитини про визначення місця її проживання.

У даній справі судовим рішення було визначено місце проживання дитини із матір’ю і вирішено питання про відібрання дитини від батька.

Однак, після цього судового рішення дитина продовжувала проживати із батьком на протязі 5 років.

У зв’язку із цим батьком було подано позов про визначення місця проживання з ним.

Суди першої та апеляційної інстанції визнали таки вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Проте, мати вирішила виборювати своє право у Касаційному цивільному суді шляхом подання касаційної скарги.

Згідно доводів скарги рішенням іншого суду у іншій справі вже вирішено спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з його матір`ю і це рішення набрало законної сили.

Проте, вказане рішення не виконане, оскільки батько протиправно утримує дитину у себе, а під час примусового виконання вказаного рішення її було усунуто від участі в даній процесуальній дії, оскільки до квартири позивача її не пустили.

Касаційний цивільний суд визнав такі доводи слушними, скаргу задовольнив та в задоволенні позовних вимог відмовив.

Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засадам судочинства в України є обов`язковість судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.