Перебування відповідача за кордоном не є обставиною непереборної сили, а отже не є підставою для поновлення строку позовної давності (ВС/КЦС № 657/1079/17 від 01.08.2019)

Фабула судового акту: Нормами Цивільного кодексу України визначено, що позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому загальна позовна давність цивільним законодавством встановлено тривалістю три роки.

При цьому законодавець з метою сприяння у окремих випадках позивачу у захисті його порушеного права чи інтересу у статті 263 Цивільного кодексу України навів вичерпний перелік обставин за яких перебіг позовної давності зупиняється. Так, вказаний перебіг зупиняється якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У даній справі особа звернулась до суду із позовом про стягнення з боржника коштів за договором займу.

Рішенням місцевого суду у задоволенні таких вимог відмовлено оскільки позивач пропустив строк позовної давності та не просив його поновити.

З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

На вказані рішення позивачем було подано касаційну скаргу з тих підстав, що судами не звернуто увагу на наявність непереборної сили, а саме те, що відповідачка тривалий час перебувала за кордоном, виїхала до Південної Кореї, що відповідно до статті 263 ЦК України є підставою для зупинення перебігу строку позовної давності.

Надаючи оцінку вказаним доводам Касаційний цивільний суд визнав останні необґрунтованими виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тривалість якого становить 3 роки (ст. 257 ЦК України).

За нормами ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України у разі якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Натомість у даній справі позивач із заявою про поновлення строку позовної давності не звертався.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя, четверта статті 267 ЦК України).