Куплена квартира з «прописаними» у ній членами сім’ї колишнього власника – чемодан без ручки! (ВС/КЦС у справі № 279/3572/18 від 22.07.2020)

Фабула судового акту: Дане рішення є яскравим прикладом того, як суди постановляючи рішення не вирішують проблему, яка склалась у сторін, а навпаки поглиблюють її, фактично ставлячи сторони у глухий кут.

Після ознайомлення з цим рішенням думаю, що у кожного виникне питання – а яким чином власнику цієї квартири взагалі захистити своє право на нормальне та безперешкодне користування нею? Відповіді нажаль ніхто на це питання не дасть.

У даній справі особа, яка купила квартиру звернулась до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні належною їй на праві приватної власності квартирою шляхом виселення осіб, які у ній проживають та зареєстровані.

В обґрунтування своїх вимог позивач послалась на те, що даній квартир зареєстровані особи, які не є членами її сім`ї та не пов`язані з нею будь-яким спільним побутом, які не бажають добровільно звільнити вказане житло.

Рішенням суду першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд позов задоволено.

На зазначені рішення відповідачами було подано касаційну скаргу, яку Касаційним цивільним судом задоволено.

Задовольняючи вимоги відповідачів КЦС послався на те, що за нормами статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст. 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. При цьому припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

У разі виникнення спору між власником та членами його сім`ї суд повинен врахувати, що право члена сім`ї власника на користування житлом є сервітутним правом, у зв`язку з чим припинення цього права повинно відбуватися у відповідності з вимогами статей 405, 406 ЦК України, зокрема, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Отже не є підставою для виселення членів сім`ї власника квартири, у тому числі й колишніх, сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи без оцінки законності такого виселення, яке по факту є втручанням у право на житло у розумінні положень статті 8 Конвенції, на предмет пропорційності у контексті відповідної практики ЄСПЛ.

Аналізуйте судовий акт: Для виселення з житла особи, яка порушує правила співжиття визначальну роль відіграє кількість порушень правил співжиття, часовий проміжок не є суттєвим (ВС/КЦС у справі № 679/1657/18 від 22.01.2020)