Для укладення договору позики отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується розпорядження спільним майном (ВС/КЦС у справі № 133/3928/14-ц від 27.11.2019)

Фабула судового акту: Схеми, до яких вдається колишнє подружжя або тільки не ділити спільно нажите майно вражають… Це і відчуження майна «задним числом» і боргові розписки та й взагалі багато чого.

Тут у чоловіка, як то кажуть, «получилось».

У цій справі колишня дружина звернулась до суду із позовом про визнання договору позики та договору купівлі-продажу автомобіля недійсним.

Позовні вимоги було вмотивовано тим, що під час розгляду справи про поділ спільно нажитого майна подружжя позивач дізналась, що маж її колишнім чоловіком та його сестрою було укладено договір позики. У подальшому у зв’язку із неповерненням коштів, відповідач передав у рахунок виплати заборгованості спірний автомобіль своїй сестрі, яка зареєструвала останній на своє ім`я.

На думку колишньої дружини її чоловік не мав права укладати договір позики без її відома й згоди та розпоряджатись майном, яке було їх спільною сумісною власністю.

Судом першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд вказані вимоги було задоволено. Рішення судів були вмотивовані тим, що під час укладення одним із подружжя договору позики необхідною на його вчинення є згода другого з подружжя, оскільки укладення такого договору створює обов`язки і для другого з подружжя. Позивач заперечувала, що надавала таку згоду. Проте, відповідач всупереч вимогам процесуального закону протилежного не довів, тому суд дійшов вірного висновку про визнання оспорюваного договору позики та договору купівлі-продажу автомобіля недійсними.

Проте, Касаційний цивільний суд визнав вказані висновки хибними та обґрунтував своє рішення наступним.

Відповідно до положень ст. 65 СК України розпорядження спільним майном здійснюється шляхом укладення дружиною та/або чоловіком різноманітних правочинів з іншими особами. Якщо правочин щодо спільного майна укладає один з подружжя, то воля другого з подружжя, його згода на укладення правочину має бути з’ясована окремо.

Поряд з цим для укладення договору позики (за яким позичальником виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя. До того як позикодавець надасть кошти позичальникові (дружині або чоловікові) в останнього не виникає права власності на це майно, воно виникає лише після одержання грошових коштів. Таким чином, той з подружжя, хто укладає договір позики (позичає кошти), не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов`язальних правовідносин.

Аналізуйте судовий акт: СУД: Після розірвання шлюбу частина витрат, понесених одним із подружжя на погашення кредиту, мають бути стягнуті з іншого з подружжя (рішення Київського районного суду м. Полтави від 10.01.2020 р., справа № 552/5968/19)

Відлік строку позовної давності при поділі майна колишнього подружжя через суд починається з моменту порушення права одного із співвласників іншим, а не датою розірвання шлюбу (ВС/КЦС, у справі № 203/304/17 від 06 листопада 2019 р.)