Продаж житла батьками малолітньої дитини навіть якщо дитина НЕ зареєстрована у вказаному житлі потребує згоди органу опіки (ВС/КЦС у справі № 202/3914/17 від 29.07.2020)

Фабула судового акту: Постанова Касаційного цивільного суду, яка пропонується до уваги, після ознайомлення з нею викликала у мене почуття щонайменше збентеженості, адже у ньому суд «перестрахувався» так, що позабув навіть про здоровий глузд.

У даній справі покупець квартири звернувся до суду із позовом про усунення перешкод шляхом виселення колишнього власника цієї квартири та членів його сім’ї без надання іншого житла.

У свою чергу відповідач подав зустрічний позов про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним оскільки вказаний договорі було укладено під тиском покупця квартири.

Також у даній квартирі квартирі з моменту народження мешкає малолітня дитина, а тому перед укладанням договору купівлі-продажу квартири обов`язково потрібно було отримати дозвіл органу опіки та піклування.

Суд першої інстанції задовольнив первісний позов, а у задоволенні зустрічного позову відмовив.

При цьому районний суд у своєму рішенні вказав, що на момент укладання спірного договору купівлі-продажу квартири малолітня дитина зареєстрована у квартирі не була. Реєстрація місця проживання дитини у спірній квартирі була здійснена після звернення позивача до суду з позовом.

Апеляційний суд із таким рішенням погодився.

На вказані рішення відповідачем було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що судами не враховано відсутність іншого житла у родини з їх малолітньою дитиною, а також обізнаність продавця та покупця про наявність проживання малолітньої дитини в спірній квартирі, свідчить про недотримання ними норми законодавства про обов`язкове отримання дозволу органу опіки та піклування (органу у справах дітей) на здійснення продажу квартири, право користування якої має малолітня дитина. Неотримання такого дозволу призвело до того, що квартира, право користування якою має малолітня дитина, була відчужена у спосіб, що не передбачений законом.

Касаційний цивільний суд із такими доводами погодився.

Приймаючи рішення про задоволення касаційної скарги КЦС послався на те, що за положеннями ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Одночасно згідно ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.