Приквартирний «тамбур» є «іншим сховищем» для визначення кримінально-правової кваліфікації (ВС/ККС № 754/17292/15-к від 21.05.2019)

Фабула судового акту: Відповідно до частини 3 статті 185, частини 3 статті 186 КК України є кримінально-караним діянням крадіжка або грабіж, поєднані з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому.

При цьому чинне кримінальне законодавство не містить визначення, що ж таке є «інше сховище».

Свого часу Пленум Верховного Суду України у свої постанові від 06.11.2009 № 6 «Про судову практику у справах про злочини» надав судам роз’яснення відповідно до якого під іншим приміщенням пропонувалося розуміти різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей (виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо).

У даній справі групу осіб засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України за те, що вони знаходячись у під’їзді багатоквартирного будинку, за попередньою змовою між собою, діючи згідно розподілених ролей, згідно яких дві особи спостерігали за оточуючою обстановкою, а інша шляхом вільного доступу, через відчинені двері проникла до приміщення тамбуру квартир, який відокремлений від загального коридору дверима із замком, звідки з метою таємного викрадення чужого майна підшукали взуття, яке знаходилось в приміщенні тамбуру. В цей час злочинні дії винних осіб були помічені потерпілою. Усвідомлюючи, що їх злочинні дії помічено й оцінюються як викрадення, обвинувачені з метою доведення злочину до кінця, продовжуючи утримувати майно, з місця вчинення злочину втекли.

Проте, апеляційний суд із такою правовою кваліфікацією дій засуджених не погодився та змінив її на ч. 2 ст. 186 КК України.

Мотивуючи своє рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що не може вважатися «іншим приміщенням», проникнення до якого є кваліфікуючою ознакою ч. 3 ст. 186 КК України, самостійно відокремлена мешканцями частина загального коридору, яка примикає до їхніх квартир, оскільки дане приміщення не призначене для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей.

На таку ухвалу апеляційного суду прокурором було подано касаційну скаргу.

В свою чергу Касаційний кримінальний суд прийняв рішення про належну кваліфікацію дій засуджених за ч. 3 ст. 186 КК України та вмотивував свою постанову наступним.

Відповідно до усталених у доктрині кримінального права підходів «інше приміщення» - це завжди певне приміщення (будівля, споруда чи їх частина), окрім житла, яке використовується для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та має будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб, що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння до нього сторонніх осіб.

Під проникненням у інше приміщення слід розуміти незаконне вторгнення до нього будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання, шляхом обману, з використанням підроблених документів тощо) або за допомогою інших засобів, які дають змогу винній особі викрасти майно без входу до цього приміщення.

Для кваліфікації за ч. 3 ст. 186 КК України також важливим є факт усвідомлення особою незаконності входження (потрапляння) у відповідне приміщення або перебування в ньому під час вчинення грабежу. Вчиняючи грабіж, поєднаний з проникненням, особа повинна усвідомлювати протиправність входження (потрапляння) у приміщення або перебування в ньому під час вчинення грабежу.