Перебування винної особи у стані навіть легкого алкогольного сп'яніння не можна не враховувати при призначенні покарання (ВС/ККС № 484/3291/16 від 29.05.2018)

Фабула судового акту: Положеннями пункту 3 частини 1 статті 65 Кримінального кодексу України визначено, що суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Водночас п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України передбачено, що при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнається вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

При цьому слід зауважити, що законодавцем не визначено ступінь алкогольного та/або наркотичного сп’яніння за якого вказану обставину можна вважати такою, що обтяжує покарання.

У даній справі особу засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком.

Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без зміни.

На вказані рішення прокурором подано касаційну скаргу з тих мотивів, що судами не враховано, що злочин є тяжким, засуджений вчинив його за обтяжуючої обставини – перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, а також що своїми протиправними діями засуджений позбавив людину життя, яке є найбільшою соціальною цінністю.

Переглядаючи справу Касаційний кримінальний суд вказав, що відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

Одночасно ККС зауважив, що погоджуючись із рішенням місцевого суду про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд апеляційної інстанції по суті формально послався на дотримання загальних засад. При цьому суд не врахував, що засуджений вчинив хоч і необережний, однак тяжкий злочин, наслідком якого стала смерть людини. Окрім того, апеляційний суд вирішив, що обставини вчинення злочину та бездоганна репутація засудженого дають змогу не зважати на таку обтяжуючу обставину, як вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

При цьому на думку суду касаційної інстанції перебування засудженого у стані навіть легкого алкогольного сп'яніння не можна не враховувати при призначенні покарання, адже, керуючи автомобілем у нетверезому стані, останній грубо порушив Правила дорожнього руху, що призвело до тяжких наслідків. Уникнення особою реального покарання за таких обставин негативно вплине на сприйняття суспільством, зокрема іншими водіями, необхідності дотримуватися Правил дорожнього руху.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Заява потерпілих про призначення покарання не пов’язаного з позбавленням волі не свідчить про їх бажання звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням (ВС/ККС № 702/880/16-к від 10.05.2018)

ВС/ККС: Залишення злочинцем місця ДТП та ненадання допомоги потерпілому, який згодом загинув, не вважаються тяжкими наслідками, які обтяжують покарання відповідно до ст. ст. 135 та 286 КК України (ВС/ККС, № 566/606/15-к від 20 червня 2018 р.)