Непоправимим зневіченням обличчя є таке, що саме собою зникнути не може та надає обличчю огидного, відразливого чи потворного вигляду (ВС/ККС № 711/9623/16-к від 29.11.2018)

Фабула судового акту: Диспозиція статті 121 КК України містить в собі визначення тяжкого тілесного ушкодження.

Так законодавцем у вказаній нормі визначено, що умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

Водночас законодавством не визначено будь-яких критеріїв за наявності яких можливо констатувати наявність саме зневічення обличчя.

За роз’ясненнями, що містяться у п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», визначення наявності знівечення обличчя є компетенцією суду. Встановлювати ж, чи є знівечення обличчя непоправним, необхідно за допомогою судово-медичної експертизи.

У даній справі особу засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто за вчинення ДТП, яке потягло за собою спричинення потерпілій тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Однак, необхідно вказати на те, що під час судового розгляду справи прокурором було змінено обвинувачення з ч. 1 ст. 286 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України у зв’язку із тим, що ушкодження обличчя потерпілої є непоправимими, а тому підпадають під категорію тяжких тілесних ушкоджень.

Проте суд із такою думкою прокурора не погодився.

Аналогічну позицію зайняв і суд апеляційної інстанції.

На вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції представником потерпілої та прокурором подано касаційні скарги.

Оцінюючи доводи скарг ККС з ними погодився і зазначив, що відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6, судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його особливості та механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним. Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо), з часом чи під дією нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне оперативне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається невиправним.

На думку суду першої інстанції та апеляційного суду виходячи із загальноприйнятих уявлень про вигляд людини, наявний на обличчі потерпілої рубець з деяким опущенням лівого кута рота не можна розцінити як тяжке тілесне ушкодження, оскільки він не є огидним, страхітливим чи таким, що відштовхує, не надає обличчю потерпілої відразливого чи потворного вигляду, а тому суд не вважав доведеним, що тілесні ушкодження, заподіяні потерпілій, відносяться до категорії тяжких за ознакою непоправного знівечення обличчя.