Майнові злочини без потерпілого можливі!? ККС зупинись, досить! (ВС/ККС у справі № 712/10080/15-к від 04.08.2021)

Фабула судового акту: Я завжди вважав, що вчинення будь-якого майновий злочину, тобто злочину, пов’язаного із заподіянням майнової шкоди іншій особі (наприклад крадіжка, грабіж, шахрайство тощо) у своїй кримінально-правовій конструкції обов’язково повинен мати потерпілого, тобто особу, якій таку шкоду заподіяно. Адже диспозиції згаданих статей визначають як одну з ознак злочину саме заподіяння майнової шкоди іншій особі, оскільки майнова шкода не може бути спричинена нікому. Це ж не злочини проти держави, громадського порядку у яких об’єкт злочину є державний або суспільний лад, певні правила поведінки.

Більш того, кваліфікуючими ознаками майнових злочинів є саме розмір шкоди спричиненої потерпілому. Саме конкретному потерпілому, а ну якійсь абстрактній особі.

Майновий злочин без шкоди – це як закінчене вбивство без вбитого.

Впевнений, що аналогічну думку поділяє і більшість колег-юристів.

Але у постанові, яка пропонується до уваги ККС перевершив сам себе та жонглюючи термінами «натягнув сову на глобус» і зробив дещо шокуючий висновок про те, що шахрайство, а рівно і будь-який майновий злочин, може бути і без потерпілого.

Отже перейдемо до безпосереднього аналізу даної постанови.

У даній справі двох працівників поліції було виправдано у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 1 ст. 364 КК України.

Згідно обвинувачення слідчий поліції за посібництва свого колеги вже закривши справу за відсутністю складу кримінального правопорушення повідомив особі стосовно якої дана справа розслідувалась про можливість прийняття рішення про винесення постанови про закриття вказаного кримінального провадження за умови передання йому неправомірної вигоди в сумі 2000 грн., яку і отримав.

Постановлюючи виправдувальний вирок місцевий суд з яким погодився і суд апеляційної інстанції у своєму вироку вказав, що склад злочину передбачений ч.1 ст.190 КК України, передбачає перш за все його об`єктивну сторону, яка полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою, та суб`єктивну сторону у виді тільки прямого умислу, корисливого мотиву (спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна) та корисливої мети (збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб). У разі вчинення такого злочину прямою шкодою для потерпілого є саме майно (право на майно), яким заволодіває винна особа або його вартість, усі інші наслідки вже є непрямими збитками, заподіяними злочином.

Проте під час судового розгляду свідок, якому висувалась вимога про передачу коштів та який їх безпосередньо передав обвинуваченому пояснив, що дані кошти в сумі 2000 грн., належали не йому, він їх отримав від працівників ВВБ в Черкаській області.

При цьому обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього, а відсутність цього виключає ознаки шахрайства.