Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту (ВС/ККС № 688/788/15-к від 04.07.2018)

Фабула судового акту: У даній справі особу засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України, а саме за спричинення тяжкого тілесного ушкодження, яке потягло смерть потерпілого.

Відповідно до матеріалів досудового розслідування у приміщенні магазину перебували засуджений, потерпілий, який протягом дня на території цього закладу вживав алкогольні напої, а також продавчиня та її чоловік.

Засуджений дістав з кишені розкладний ніж та почав хизуватися перед потерпілим. Останній просив засудженого дати йому ніж, однак той відмовився виконати це прохання, і з цього приводу між ними раптово виник конфлікт. В цей час засуджений стояв навпроти потерпілого та тримав розкладний ніж в правій руці на рівні розташування паху. В ході конфлікту, маючи за мету заподіяти тяжких тілесних ушкоджень, засуджений умисно вдарив ножем потерпілого в праву пахову ділянку тіла, незважаючи на те, що останній намагався припинити протиправні дії та, захищаючись, схопив лезо ножа лівою рукою.

У результаті злочинних дій засудженого потерпілому було заподіяно тілесного ушкодження у вигляді рани пахової ділянки з ушкодженням правої стегнової вени та артерії, яке відноситься до категорії тяжкого тілесного ушкодження як небезпечне для життя в момент спричинення, що призвело до смерті.

На вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду засудженим та його захисником подано касаційні скарги, які обґрунтовано тим, що докази, досліджені в суді першої інстанції, доводять відсутність між потерпілим і засудженим неприязних відносин та будь-якого конфлікту в минулому, а також безпосередньо перед подією, спричинення поранення діями самого потерпілого, який, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп'яніння, намагався вирвати з рук засудженого ножа.

Переглядаючи цю справу ККС закрив у ній провадження підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості та вичерпанням можливості їх отримати.

Таке своє рішення було обґрунтовано тим, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.

Для того, щоб за наявності таких обставин визнати, що поранення спричинено діями саме засудженого, а не потерпілого, обвинувачення мало спростувати версію такого розвитку подій, яку було запропоновано стороною захисту. Обвинувачення не надало будь-яких доказів, які б виключали таку можливість. Однак суд, порушуючи вимоги частин другої та четвертої статті 17 КПК, за наявності неспростованих обставин, що підтверджували версію сторони захисту, надав перевагу версії обвинувачення.