Фактичне користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для визнання самовільності зайняття ділянки (ВС/КГС № 910/10932/17 від 24.07.2019)

Фабула судового акту: У рішенні, яке пропонується до уваги Касаційним господарським судом висловлено позицію, які саме обставини та/або факти свідчать про самовільне зайняття земельної ділянки суб’єктом господарювання.

У даній справі міська рада звернулась до суду із позовом до підприємства із вимогами звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

При цьому такі вимоги вмотивовано тим, що підприємством без оформлення документів щодо права користування земельною ділянкою звів прибудову ресторану до багатоповерхового житлового будинку.

Судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено та із таким рішенням погодився апеляційний господарський суд.

На зазначені рішення органом місцевого самоврядування подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що у відповідача відсутні документи на право власності чи право користування спірною земельною ділянкою; судами належним чином не надано оцінки доказам про порушення відповідачем земельного законодавства, а саме акту обстеження земельної ділянки та акту перевірки, відповідно до яких будівництво, здійснене відповідачем є самочинним.

В свою чергу Касаційний господарський суд визнав вказані доводи слушними, рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. При цьому обов’язковою умовою набуття такого права власності є його державна реєстрація.

Із аналізу зазначених норм випливає, що обов’язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим необхідно враховувати, що саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об’єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

На думку позивача відповідач самовільно використовує спірну земельну ділянку, звівши на ній добудову до фасадної стіни багатоповерхового будинку, яка підпадає під ознаки самовільної збудованої, які визначені ст. 376 ЦК України.

В свою чергу судами не з’ясовано чи є добудова частиною приміщення, яке зареєстровано на праві власності за відповідачем, щодо якого конкретно приміщення видано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, технічний паспорту на приміщення громадського призначення, які вбудовані в житловий будинок, свідоцтво про право власності відповідача на відповідні приміщення, декларацію про готовність об’єкта до експлуатації в контексті визначення правового становища збудованого нерухомого майна в частині визначення його як самовільно збудованого, а також не досліджено хто саме є належним користувачем земельної ділянки.