ВС/КАС: На принцип територіальності при примусовому виконанні тепер можна плювати. КАС дозволив (ВС/КАС у справі № 460/3537/20 від 09.12.2020)

Фабула судового акту: Тривалий час серед приватних виконавців точаться дискусії про доцільність існування територіальності при примусовому виконанні судових рішень.

Предмет дискусії полягає у тому нерівномірності кількості приватних виконавців у виконавчих округах, тобто територіях у яких приватні виконавці у відповідності до ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Так, у місті Києві відповідно до даних реєстру здійснюють свою діяльність 96 приватних виконавців, а у, наприклад, Житомирській та Вінницькій областях – лише 4, у Рівненській – взагалі 3.

Звісно, що при такій кількості приватних виконавців у м. Києві існує не аби яка конкуренція, бо вочевидь стягувачів на усіх не вистачає.

Ось і доводиться окремим приватним виконавцям правдами і неправдами розпочинати виконавчі провадження поза межами свого виконавчого округу.

Так у моїй практиці наявні щонайменше із десяток кейсів у яких постанови приватних виконавців було визнано протиправними та скасовано у зв’язку із порушенням останніми норм ст. 24 Закону «Про виконавче провадження».

Схема приватних виконавців та мікрофінансових організацій та колекторських фірм, які є основними стягувачами по даній категорії справ, доволі проста.

Стягувач у своїй заяві вказує, що боржник нібито проживає у м. Києві і, вуаля!, київський приватний виконавець розпочинає виконавче провадження не зважаючи на те, що і у виконавчому написі нотаріуса, який є виконавчим документом і у кредитному договорі, який став підставою для вчинення нотаріального напису вказано реальну адресу боржника, який проживає за межами столиці.

Місцеві та апеляційні адміністративні суди в переважній більшості виносили рішення щодо визнання таких постанов протиправними та скасовували постанови приватних виконавців у зв’язку із порушенням останніми принципу територіальності, визначеному у ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Окремі приватні виконавці намагались оскаржити такі рішення у касаційному порядку, але Касаційний адміністративний суд відмовляв у відкритті провадження за такими скаргами на підставі частини третьої статті 333 КАС України.

Але у грудні 2020 року Касаційний цивільний суд таки відкрив касаційне провадження за скаргою приватного виконавця та зробив доволі цікаві висновки.