ВП ВС вказала, який спосіб оскарження державної реєстрації речового права буде ефективним - справа №914/2350/18

Чи визначає ч.3 ст.26 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV способи захисту речових прав і як вони застосовується? Відповідь на це питання надала Велика палата Верховного Суду. ( Джерело: ЗіБ )

Принципова позиція. Спір про право

ВП ВС у постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20), (суддя-доповідач — Ткач І.В.) вирішила питання способів захисту майнових прав, порушених незаконною державною реєстрацією, визначивши спір про державну реєстрацію як спір про право цивільне.

«Виникнення спору про право цивільне» пов’язується у правовій позиції ВП із позасудовою процедурою звернення стягнення на предмет іпотеки. Таку процедуру завершує державна реєстрація.

Чи вважається такий спір майновим, у цій постанові не вказано, але зазначено про важливість заходів забезпечення позову, які можуть не допустити подальшого відчуження нерухомого майна, тим самим забезпечивши позивачеві ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду (п.120 постанови).

Читайте статтю: Визнано неконституційним окремий припис статті 37 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень“, а саме „скасування рішення державного реєстратора“

Послідовність Великої палати

Постанова підтвердила сталу позицію ВП щодо приватно-правового характеру спорів про державну реєстрацію. Низкою постанов було сформовано підхід, що державна реєстрація речового права за третьою особою є порушенням речових прав позивача, а, отже, будь-який спір про державну реєстрацію з третьою особою є спором про право. Він був започаткований у постанові від 4.09.2018 у справі №823/2042/16.

Ще один важливий висновок Великої палати у сфері державної реєстрації зроблено у справі № 757/1660/17-ц. Суд не повинен був вирішувати жодних майнових спорів, оскільки вони були вирішені в іншому судовому процесі, і саме тому позивач звертався з позовом до нотаріуса як державного реєстратора. Однак, ВП вважала, у позивача з третьою особою виник новий спір про право через стверджуване позивачем заволодіння третьою особою його майном шляхом реєстрації прав на нього («книжне володіння»).

Надалі ВП визначила, що, враховуючи позиції у цих справах (№№ 823/2042/16 та 757/1660/17-ц), особа може оскаржувати державну реєстрацію без пред’явлення майнових вимог тільки у випадку, якщо рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав позивача, а не іншої особи. (справа №757/1660/17-ц). Одночасного вирішення спору про право вимагала тодішня редакція ч.3 ст.26 закону.

Читайте статтю: ВС опублікував огляд практики застосування Верховним Судом положень ЗУ«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»