«Електронний суд» - єдиний засіб направлення процесуальних документів в електронному вигляді до судів! Надсилання таких документів електронною поштою з використанням КЕП протирічить закону (ВП/ВС у справі № 9901/335/20 від 10.02.2021)

Фабула судового акту: Змінами до процесуального закону законодавцем було запроваджено революційну новацію щодо впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно норм закону у даній системи у обов’язковому порядку мають зареєструватись адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки після введення ЄСІТС в експлуатацію.

Незважаючи на це все більше і більше юристів почали користуватись підсистемою «Електронний суд».

Проте, деякі суди вперто не бажають йти в ногу з прогресом та, посилаючись на те, що «Електронний суд» перебуває у стадії тестової експлуатації відмовляють у прийнятті документів в електронному вигляді.

Однак, даним рішенням Велика Палата фактично узаконила «Електронний суд» як єдиний засіб подання документів в електронному вигляді до судів окремо звернувши увагу на легітимність подання документів за допомогою електронної пошти за накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Отже, у даній справі Касаційним адміністративним судом як судом першої інстанції розглядався позов громадянина до Верховної Ради України.

Вказану позову заяву КАС було повернуто заявнику оскільки останній використав не передбачений чинним процесуальним законодавством спосіб звернення до Верховного Суду як суду першої інстанції із позовною заявою та заявою про забезпечення позову, а саме надіслав вказані документи, скріплені кваліфікованим електронним підписом засобами електронної пошти.

На вказане рішення позивачем до Великої Палати було подано апеляційну скаргу, яку останній вмотивував тим, що такий спосіб подання позову використовувався скаржником неодноразово при поданні інших позовних заяв та процесуальних документів у виборчому процесі, у яких інші суди відкривали провадження та здійснювали розгляд таких справ по суті.

На думку скаржника посилання колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на необхідність дотримання наказу Державної судової адміністрації України від 1 червня 2020 року № 247 «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет» як на підставу повернення матеріалів позовної заяви протирічить частині тринадцятій статті 18 КАС, у якій вказано, що Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України та після консультацій з Радою суддів України.

Однак, такі доводи ВП ВС визнано необґрунтованими та у задоволенні вказаної скарги відмовлено.

Приймаючи таке рішення колегія суддів послалась на те, що відповідно до частини сьомої статті 44 КАС України документи (у тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.