Віддалена робота: чи потрібні зміни до трудових договорів

Перехід на віддалений формат роботи, який колись здавався тимчасовим рішенням, для багатьох компаній та працівників став новою реальністю. Проте цей «новий нормальний» стан вимагає не лише зміни робочих звичок, але й формального юридичного закріплення.

Короткою відповіддю на питання «Чи потрібні зміни?» є категоричне «Так». Ігнорування вирішення цього питання може призвести до непорозумінь, правових спорів та штрафів від контролюючих органів. Стандартний трудовий договір, розрахований на роботу в офісі або іншому приміщенні роботодавця, просто не враховує специфіки роботи з дому чи іншої віддаленої локації.

Розглянемо, що саме змінилося у трудовому законодавстві України у зв’язку з поширенням формату віддаленої роботи та визначимо, які пункти є критично важливими для оновлення у трудових договорах.

Нові поняття у Кодексі законів про працю України

Для початку варто окреслити, що такого поняття як «віддалена робота» Кодекс законів про працю України (КЗпП України) та Закон України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не містять.

Пандемія COVID-19 стимулювала українське законодавство нарешті дати чіткі визначення новим формам роботи. У КЗпП України зʼявилися два ключові поняття, які іноді ототожнюють. Вони є схожими між собою, та попри це мають принципову різницю.

Згідно з ст. 60¹ КЗпП України надомна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями роботодавця.

Тобто надомною є робота, яка виконується за конкретною, фіксованою адресою (наприклад, виключно за домашньою адресою працівника). Робоче місце є постійним і не може змінюватися без погодження з роботодавцем. У разі неможливості виконання роботи на фіксованому робочому місці з незалежних від працівника причин, він має право змінити робоче місце за умови повідомлення роботодавця не менше ніж за три робочі дні до такої зміни у спосіб обумовлений безпосередньо у трудовому договорі.

Слід зазначити, що виконання надомної роботи не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівника.

Відповідно до ст. 60² КЗпП України дистанційна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, зазвичай на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку.