Вибіркове право на касацію або принцип res judicata не для всіх

Якщо ви коли-небудь намагалися відкрити касаційне провадження у справі, в якій, на ваш погляд, суди попередніх інстанцій винесли незаконні та несправедливі рішення щодо вас, то напевно ви могли спостерігати, наскільки складно це зробити в сучасних умовах т.зв. “касаційних фільтрів”, введених два роки тому до процесуального законодавства України, та інших жорстко формалізованих умов, яких повинен дотриматись потенційний касатор при зверненні до Верховного Суду з відповідною заявою, зокрема, що стосуються, строків, оформлення, змісту скарги тощо.

Однак дуже часто у своїй практиці фахівці АО “Кравець і партнери” зустрічаються з досить неоднаковим підходом Верховного Суду під час вирішення питання про відкриття ним касаційного провадження, рішення про яке, в більшій мірі, залежить від того, хто саме звертається до суду з такою заявою.

Пропонуємо в цій публікації розглянути проблему вибіркового підходу Верховного Суду під час забезпечення учасникам судового процесу можливості реалізувати своє право на касацію, на прикладі декількох практичних “кейсів”.

1. Строки на касаційне оскарження не поширюються на тебе, якщо ти - народний депутат України від усіляких політичних партій

Так, наприклад у провадженні Верховного Суду перебуває судова справа № 361/3910/19 про захист честі, гідності та ділової репутації від образливих висловлювань народного депутата та голослівних публічних звинувачень ним іншої особи у вчиненні злочину з трибуни парламенту.

Так, наприклад, касаційна скарга народного депутата у цій справі надійшла до Верховного Суду 15.04.2021. Водночас, рішення попередніх інстанцій, які були предметом оскарження, датовані 26.09.2019 року та 01.07.2020 роком відповідно до інстанцій.

Попри це, суддя-доповідач Верховного Суду вважав за можливе та необхідне відкрити касаційне провадження у цій справі майже через рік після ухвалення та офіційного оприлюднення судових рішень в ЄДРСР.

Неодноразово заперечуючи проти такого відкриття касаційного провадження як сторона захисту, юристи АО “Кравець і партнери” неодноразово наголошували на тому, що раніше Верховний Суд у своїх правових висновках (з посиланням на практику ЄСПЛ) вказував на необхідність дотримуватися судами принципу правової визначеності, що передбачає повагу до принципу остаточності судових рішень - принципу res judicata.

Так, зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 1-13/2002 зазначала, що вищенаведені конвенційні принципи є одним із фундаментальних аспектів верховенства права.

Цей принцип передбачає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов'язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду.

Як зазначає ЄСПЛ, відхід від принципу res judicata можливий лише тоді, коли такий відхід зумовлений особливими і непереборними обставинами. Конвенція не гарантує права на відновлення провадження або будь-які інші види засобів правового захисту, з використанням яких остаточні судові рішення можуть бути скасовані або переглянуті (більш детальні посилання на рішення ЄСПЛ доступні в тексті постанови Великої Палати Верховного Суду за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/74158440 ).