Вітаю! Сьогодні хотів би черговий раз обговорити тему притягнення до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, та порядку притягнення до адміністративної відповідальності за таке правопорушення.
Одразу хочу наголосити, що метою даної статті є не спонукання до керування транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння та способів уникнення відповідальності за це, а, навпаки, звернути увагу законодавців та суспільства на прогалини у законодавстві.
Користуйтеся консультацією: Судово-медична експертиза алкогольного та наркотичного сп'яніння
Я думаю, що кожен пересічний громадянин, більше того, водій знає: якщо під час проходження огляду на стан сп’яніння із допомогою спеціального газоаналізатора, покази останнього будуть перевищувати позначку 0,2 проміле алкоголю на літр повітря, що видихається, то поліцейський чи лікар визнає такого водія таким, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння. Але чим це передбачено?
Нещодавно, по роду своєї діяльності зіткнувся із такою ситуацією: здійснюючи захист одного із водіїв, який під час проведення огляду поліцейським на стан сп’яніння, пройшов так званий «тест на алкоголь» за допомогою газоаналізатора «Драгер», покази якого зафіксували величну 0,24 проміле алкоголю у повітрі, що видихалося. Не погодившись із таким результатами огляду водій побажав пройти огляд у закладі охорони здоров’я (такі дії передбачені постановою КМУ № 1103 та спільним наказом МВС/МОЗ № 1452/735). У медичному закладі лікар двічі проводив огляд теж за допомогою газоаналізатора «Драгер 3000» і покази цього приладу були у першому випадку – 0,18 проміле, а повторно, через 20 хв. – 0,16 проміле. Із невідомих причин лікар зробив висновок про те, що мій підзахисний перебуває в стані алкогольного сп’яніння та, відповідно, поліцейський склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Читайте статтю: Ответственность за отказ водителя от медосмотра на состояние опьянения: правовые проблемы с точки зрения практика
Почавши розбиратися у процесі судового розгляду із даною ситуацією, та, намагаючись встановити, де ж у національному законодавстві передбачено допустимий рівень алкоголю у повітрі, що видихається, при якому особа буде вважатися такою, що не перебуває у стані алкогольного сп’яніння.
У різних країнах світу такі показники є різними. Зокрема у Чеській Республіці, на законодавчому рівні цей показник закріплений на рівні 0,00 (тобто жодної похибки), у США та Канаді – від 0,4 – до 0,8 проміле (у залежності від штату). А що ж в Україні? Всі вважають аксіомою показник – 0,2 проміле (а все, що більше – вже стан алкогольного сп’яніння). Проте… на законодавчому рівні про такий допустимий рівень – ані слова. Єдине місце, де згадується про наше магічне 0,2 проміле – це п. 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка була затверджена вже згадуваним мною спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 року, але він звучить дослівно так: «Установлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові». Єдине, що означає цей пункт це те, що застосовуватися повинен технічний засіб, цифровий показник якого після проведення тесту більше ніж 0,2 проміле. Але ж знову в інструкції йдеться про показник 0,2 проміле алкоголю в крові, а досліджується рівень алкоголю у повітрі, що видихається…
Тобто, жодного посилання в законодавстві України на допустиму чи не допустиму норму алкоголю у повітрі, що видихається немає. Немає такого посилання, навіть, у прийнятому законопроекті про криміналізацію цього правопорушення (Законопроект № 7279-д), який вже почне діяти із 2020 року.
Все що мені вдалося знайти по цій темі та у послідуючому врятувало клієнта від адміністративної відповідальності – це Віденська конвенція про дорожній рух, яка була ратифікована ще президією ВР УРСР у далекому 1968 році, точніше у Європейській угоді від 01.05.1971 року, якою була доповнена ця Віденська конвенція. Даною Європейською угодою було доповнено Віденську конвенцію, а саме ст. 8 Конвенції, яка має назву «Водії», було доповнено пунктом шість, який звучить у перекладі на українську так: «У національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках – повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом.
У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря що видихається (0,25 проміле)».
Блог