Дотримання судових процедур при поновленні строку на касаційне оскарження є запорукою додержання права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повідомляє censor.net.ua.
Цивільний процесуальний кодекс України серед інших прав, наданих учасникам справи, передбачає право оскаржити у касаційному порядку судове рішення у визначених законом випадках.
Слід зауважити, що всі права учасників судового процесу пов’язані зі здійсненням ними інших прав та/або виконанням ними своїх обов’язків, передбачених нормами процесуального права. Неналежне здійснення учасником справи своїх процесуальних прав часто зумовлює неможливість ефективного захисту інших його ж прав та інтересів.
Одним із поширених випадків неналежного користування процесуальними правами є недотримання строків на оскарження судового рішення. Це тема, яку останнім часом все частіше обговорюють (див., наприклад, https://id-legalgroup.com/blog/otsytstvie-ytverjdennoi-smeti-organa-gosydarstvennoi-vlasti--kak-prichina-otkaza-v-rassmotrenii-apellyacionnoi-jalobi--poziciya-verhovnogo-syda----oleg-nikitin--advokat-ID-Legal-Group). Тема є дуже широкою, тож пропоную розглянути лише окремі її аспекти – важливість дотримання судових процедур при поновленні строку на касаційне оскарження.
Поверховий та неоднаковий підхід до вирішення питання поновлення строку на оскарження судового рішення як у апеляційному, так і у касаційному порядку, не повинен мати місця в судовій практиці. Проте дії суду, як на мене, залежать від фахового підходу до підготовки заяв учасників справи про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Проаналізуємо, зокрема, норми, які регулюють порядок касаційного оскарження судового рішення.
У касаційному порядку можуть бути оскаржені тільки ухвали та рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, тобто судові рішення, які набрали законної сили, і, відповідно, підлягають виконанню. І тут слід пам’ятати, що право однієї сторони на касаційне оскарження кореспондується із правом сторони, на користь якої ухвалено рішення, на його виконання. Безумовно, поновлення строку на касаційне оскарження та у зв’язку з цим можливе зупинення виконання або дії судового рішення, впливатиме на зазначене право іншої сторони.
Тому поновлення строку на касаційне оскарження не може бути безпідставним.
Тут доречно згадати мотиви ЄСПЛ, наведені у рішенні у справі «Устименко проти України»(29/01/2016), який визнав порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).
Цією нормою гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У рішенні Високий Суд вкотре застеріг, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Також наголосив, що свобода розсуду національних судів не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення, встановивши, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (п. 47 рішення).
Блог