В Україні різко зросла кількість батьків, які через суд відбирають дітей у матерів

Ця історія почалася ще в липні минулого року. До редакції NGL.media звернувся юрисконсульт однієї з військових частин, що дислокуються на півдні України. Впродовж короткого періоду близько десятка військовослужбовців тієї частини подали рапорт на звільнення з армії на тій підставі, що після розлучення вони залишились єдиними опікунами своїх неповнолітніх дітей. Юрисконсульт запідозрив, що ці розлучення були фіктивними – тим більше, що усі рішення приймав один і той же суд.

У процесі розслідування NGL.media змогли підтвердити обґрунтованість цих підозр. Для цього нам довелося проаналізувати майже 30 тис. схожих справ, що розглянули українські суди у 2021-2023 роках. Ми виявили, що абсолютна більшість розлучень з подальшим позбавленням матері права виховання дитини на користь батька є фіктивними – і судді це розуміють. Такі рішення приймають по усій країні, але більше 30% в одному конкретному суді – Білгород-Дністровському міськрайонному суді.

Проте у вересні, за кілька днів до запланованої публікації, у редакцію звернулися представники НАБУ, які наполегливо просили притримати статтю, оскільки вони ведуть власне розслідування і публікація NGL.media може йому зашкодити.

Складність полягала у тому, що формально судді ухвалювали законні рішення, тому довести злий умисел можна було лише затримавши їх на гарячому – під час отримання хабарів. Тому наступні кілька місяців НАБУ готувало цю операцію, яку і провело 9 січня у Білгороді-Дністровському. Тепер уже можна сказати, що діяльність основних фігурантів нашого розслідування задокументована належним чином, проведені обшуки, вручені офіційні підозри.

Мобілізація як стимул для розлучень

До 2022 року українські суди нечасто розглядали сімейні спори про місце проживання дитини у випадку розлучення – тобто батьки переважно самостійно вирішували це питання, без окремого звернення до суду. До прикладу, за даними аналітичного звіту «Фундації DEJURE» та «ЮрФем» у 2019 році було загалом лише 589 таких судових рішень і лише у 133 випадках рішення були на користь батька.

Одна з авторок цього дослідження, голова ГО «Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» Христина Кіт, пояснює такі цифри тим, що раніше чоловіки нечасто зверталися з позовами про визначення місця проживання дітей.

«Вони ініціювали такі справи в дуже рідкісних випадках. Тому, якщо аналізувати дані нашого дослідження, то ви бачите, що в основному там справи за позовами жінок. Суд задовольняв ці позови, тому що жінка проявляла ініціативу, щоб дитина проживала з нею», – пояснила Христина Кіт.

У 2022 році ситуація кардинально змінилася – судові рішення про спільне проживання і утримання дітей на свою користь отримали уже 859 чоловіків. А за 2023 рік в українських судах зафіксовано уже 2708 таких рішень.