Умовно-категоричні висновки експертів у процесі доказування

Побачила на днях популістичну заяву однієї поважної державної експертної установи, що за її стандартами експерт має надавати однозначний (категоричний) висновок на поставлені питання. Відтак умовно-категоричні та ймовірнісні висновки судових експертів стандартам цієї установи не відповідають та засуджуються.

Як будь-яка популістична заява, це твердження має красиву форму, але практично позбавлене змісту. Це як стверджувати, що стандартам лікарні відповідає використання лише пігулок, а шприци та крапельниці є неприйнятними.

Не буду торкатися сфери застосування ймовірнісних висновків, оскільки економічній експертизі, яку я представляю, вони не притаманні. Експерти-трасологи або експерти-почеркознавці могли б переконливо пояснити доказове значення ймовірнісних висновків. Оскільки у їхніх видах досліджень оцінюється ступінь схожості або відмінності об’єктів, категоричність висновку без урахування ймовірнісного характеру співпадіння ознак у багатьох випадках була б логічно хибною.

Натомість пропоную розібратися, навіщо існують умовно-категоричні висновки у судово-економічних експертизах і чому їх застосування зумовлене логікою процесу доказування, а не недосконалістю методики чи неповнотою проведеного дослідження.

Природа умовно-категоричного висновку

Умовно-категоричним називають висновок експерта, який є дійсним лише за певної умови, визначеної судом чи стороною. Експерт, вирішуючи поставлене перед ним завдання, не перевіряє істинність цієї умови, а лише здійснює аналіз або розрахунок у межах її прийняття. Наприклад, у справах про фіктивне підприємництво експертизи часто проводяться з урахуванням умови, що господарські операції, відображені в документах, фактично не відбувалися.

Умовно-категоричні висновки не є ймовірнісними. Ймовірнісні висновки надаються тоді, коли результати дослідження не дають підстав для однозначного твердження, але дозволяють оцінити ступінь вірогідності встановлених фактів. Експерт тоді зазначає рівень ймовірності певного факту чи показника, використовуючи формулювання на кшталт «з високим ступенем ймовірності...», «за наявними ознаками переважає ймовірність...», «найймовірнішим є...». Це означає, що висновок базується на об’єктивних даних, але допускає альтернативні пояснення, які не дають можливості висловити його категорично.

Умовно-категоричні висновки мають іншу логіку. Вони формулюються як категоричні твердження, проте їхня чинність обмежена певною умовою: «за умови, що поставка товарів не відбулася», «з урахуванням відомостей про невиконання робіт за договором». Експерт дає чітку відповідь, але прямо вказує на залежність результату від факторів, які виходять за межі його дослідження – наприклад, перевірки фактичних обставин виконання договору. Тобто експерт досліджує логічний наслідок визначеної поставленим питанням умови: якщо умова істинна – тоді висновок такий-то. Саме в цьому полягає сутність умовно-категоричного висновку.

Методичне підґрунтя застосування

Найпоширенішими в економічних експертизах є умовно-категоричні висновки, що враховують результати інших видів експертиз або дані, встановлені слідством з інших ніж документи джерел доказів. Чинні методики та науково-методичні рекомендації з проведення судово-економічних експертиз наводять приклади конкретних випадків, у яких застосування умовно-категоричних висновків є доцільним і методично обґрунтованим.

Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, пропонують, зокрема, такі орієнтовні питання, вирішення яких передбачає надання умовно-категоричних висновків: