Угода зі слідством чи потерпілим. Як уникнути проблем?

Поступово у кримінальному процесі формуються нові тренди. Головні учасники процесу – підозрюваний, обвинувачений, прокурор, потерпілий шукають спосіб закінчити кримінальне провадження з мінімальними втратами. Тому сьогоднішній тренд – укласти з прокурором угоду про визнання винуватості або примиритися з потерпілим. Згідно інформації Державної судової адміністрації, за перше півріччя 2017 року суди винесли 40 000 вироків, із них – 8 700 на підставі угод. Водночас суди відмовили у затвердженні 2 500 угод – це 20% від їх загальної кількості.

Чому угода стає популярною? Кожен переслідує свій інтерес. Підозрюваний/обвинувачений намагається отримати умовний термін, повернути заставу, уникнути багаторічної судової тяганини. Прокурор – виключити ризик отримання виправдувального вироку, швидко завершити складну справу. Потерпілий – отримати компенсацію, яку він наврядче отримає під час звичайного судового розгляду.

Уявімо, що під час судового розгляду особливо тяжкого злочину, вчиненого організованою групою, обвинувачений С. вирішив укласти угоду про визнання винуватості з прокурором. Він впевнений у своїй невинуватості, але суд триває вже декілька років. Судові засідання постійно переносяться через неявку когось із учасників: відпустки, хвороби, відрядження. Судові повістки не завжди надходять на його адресу, а неявка у судове засідання ставить під ризик внесену заставу. Зваживши усі ризики, він вирішує укласти угоду.

Обвинувачений С. укладає з прокурором угоду на наступних умовах. Він повністю визнає свою вину, свідчить проти решти учасників організованої групи та отримує умовний строк. Але щось пішло не так і суд відмовляє у затвердженні угоди. Судовий розгляд у такому випадку продовжується у загальному порядку. Але тепер суддя може упереджено відноситись до обвинуваченого, який вчора доводив свою невинуватість, сьогодні повністю визнав себе винним і одразу ж змінив позицію на протилежну.

Чому суд відмовив? Тому що зміст угоди суперечив вимогам ч.7 ст.474 Кримінального процесуального кодексу України. Важливо укласти угоду правильно: уникнути неточних формулювань, нездійсненних обов’язків, не дати можливість суду двояко її тлумачити. Тим більше, ви не зможете оскаржити відмову суду у затвердженні угоди або укласти її повторно, оскільки Кримінальний процесуальний кодекс України це забороняє.

Пропоную проаналізувати підстави, які надають право суду відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості чи про примирення.

Відповідно до ч.7 ст.474 КПК України, суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди.

Коментар: Не у всіх кримінальних провадженнях можливо укласти угоду (див. ч.3, 4 ст.469 КПК України). Якщо через тяжкість злочину укласти угоду неможливо, сторони угоди намагаються змінити кваліфікацію на менш тяжку з метою укладення угоди. Однак під час судового розгляду суд перевіряє, чи не приховує угода більш тяжке кримінальне правопорушення. Якщо так, ви отримаєте відмову.

Наприклад, в угоді про визнання винуватості вказано, що громадянин С. обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем групою осіб в особливо великих розмірах (ч.5 ст. 191 КК України). Це – особливо тяжкий злочин. Водночас, прокурор кваліфікує його дії за ч.2 ст. 191 КК України і переводить у злочин середньої тяжкості, виключаючи таку ознаку, як вчинення злочину в особливо великих розмірах. У такому випадку суд відмовить у затвердженні угоди, оскільки фактично угода приховує особливо тяжкий злочин.