Турбореформа судової системи, або що не так у перебудові судової гілки влади?

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ВИЩОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ КОМІСІЇ СУДДІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ НОВОЇ СУДОВОЇ РЕФОРМИ

Закон людської історії – не задкувати назад.

Паркер

У 2014 році почалася чергова судова реформа, яка мала комплексний характер. Зокрема, передбачала необхідність оцінювання діючих суддів на предмет їх компетентності та доброчесності, добір нових суддів до найвищої судової інстанції (змінено перелік осіб, які мають право обіймати посаду судді Верховного Суду), зміни в порядку добору нових суддів та безпосередня зміна процесуальних норм, якими керуються суди в своїй діяльності, з метою уніфікації процесів (цивільного, господарського, адміністративного), питання юрисдикцій, визначені основних принципів здійснення правосуддя, тощо. Відповідна реформа вже стала предметом конституційного провадження та за наслідками розгляду справи встановлено часткову невідповідність нормам Основного Закону.

Не стала відступати від усталених «традицій» реформування і нова політична еліта, яка утворилася після президентських та парламентських виборів в Україні.

Президентом України було внесено до парламенту проект закону про реформування судової системи (Законопроект № 1008 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування»). Проектом закону було передбачено ряд змін в судоустрої країни, які, зокрема, стосувалися: зміни чисельності суддів Верховного Суду; створено новий елемент (орган, відокремлений підрозділ) Вищої ради правосуддя – Комісія з питань доброчесності та етики; змінено порядок призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та їх загальну чисельність.

Указаний законопроект також отримав оцінку Конституційного Суду України, за наслідками якої Великою Палатою суду ухвалено відповідне рішення. Мотивувальна частина рішення Конституційного суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 у справі №1-304/2019(7155/19) здебільшого стосується кількісного складу касаційного суду, функцій Вищої ради правосуддя та неправомірності утвореної Комісії з питань доброчесності та етики. Питання, які стосуються правового статусу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, порядку її формування, не знайшли такого широкого відображення.

На нашу думку, орган, до компетенції якого віднесено таке широке та важливе коло питань (облік даних про кількість посад суддів у судах; добір кандидатів для призначення на посаду судді; внесення до Вищої ради правосуддя рекомендацій про призначення кандидата на посаду судді, про переведення судді відповідно, визначення потреби у державному замовленні на професійну підготовку кандидатів на посаду судді; розробка проектів порядків, які стосуються відбіркового, кваліфікаційних іспитів, положення про проведення конкурсу, тощо; проведення кваліфікаційного оцінювання; ведення суддівського досьє, досьє кандидата на посаду судді; міжнародне співробітництво; тощо (частина перша статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), потребує глибшого (детальнішого) дослідження та, відповідно, урегулювання.

Значущість правового статусу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України обумовлена такими обставинами.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів (ч. 10 ст.131 Конституції України).