Цивільний позов в кримінальному судочинстві

Злочин тягне за собою ряд юридичних наслідків, з яких для потерпілого найважливішим є відновлення його порушеного права, яке досягається за допомогою цивільного позову. Однак даний аспект юридичної відповідальності найчастіше залишається в тіні проблем кримінального переслідування.

У відповідності зі ст. 128 КПК України фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано збитків, має право під час кримінального провадження, проте виключно до суду, пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

У зв'язку з цим вважаємо за необхідне проаналізувати особливості відшкодування потерпілому шкоди, заподіяної злочином.

Цивільний позов в контексті нашої статті – це дозволена в кримінальному провадженні вимога фізичної або юридичної особи до підозрюваного, обвинуваченого (або ряду інших осіб) про відшкодування йому матеріальної шкоди або компенсації моральної шкоди, заподіяної суспільно небезпечним діянням.

Відзначимо деякі особливості складу відповідних правовідносин та юридичних фактів, що їм передують.

Позивачем може бути особа, якій суспільно небезпечним діянням завдано збитків (юридичні особи можуть заявляти лише про відшкодування матеріальної шкоди), чи представники або законні представники таких осіб (якщо дієздатність останніх неповна), або прокурор – в інтересах держави чи громадян, які не в змозі самостійно захистити свої права.

Відповідачем виступає особа, яка підозрюється або обвинувачувана у вчиненні злочину, або особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну суспільно небезпечним діянням, вчиненим малолітньою, неосудною або обмежено осудною особою. Причому, відповідачем може бути і юридична особа, наприклад, навчальний або медичний заклад, який зобов'язаний здійснювати нагляд за малолітньою особою.

Підставою для позову є заподіяння суспільно небезпечного діяння моральної чи матеріальної шкоди. При цьому, відмова в позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства має преюдиціальне значення в кримінальному судочинстві, тобто позбавляє позивача права пред'являти позов по тому самому факту. Також неможливий в кримінальному провадженні позов в порядку регресу, коли з обвинуваченого стягуєособа, яка відшкодувала шкоду потерпілому.

Крім того, у аналізованому позові є жорсткі часові рамки: він приймається в ході досудового розслідування або під час підготовчого судового засідання (внаслідок єдності предмета доказування, що оцінюється судом одночасно – і у кримінальній справі, і за цивільним позовом). Однак, якщо потерпілий не пред'явив цивільного позову в кримінальному провадженні, він має право в подальшому пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

У чому ж головні відмінності позову, пред'явленого в ході кримінального провадження від поданого в цивільному судочинстві?