КСУ визнав конституційність положень КЗпП, проте розширив сферу дії цих положень на інші відносини: там, де було все ясно, з’явилися сумніви, пише sud.ua
Вступні зауваги
Регулювання трудових відносин має довгу історію. Праця, як основа економіки, розвитку та самореалізації людини, є вкрай важливою для будь-якого суспільства, незалежно від того, на якому етапі розвитку воно перебуває. Навзагал можна виокремити регулювання відносин у сфері праці на ті, які розвивалися еволюційним шляхом, та ті, які розвиваються революційним. Йдеться, певна річ, не про ринкові реформи, а про зміну політичного устрою, який впливає на економічний розвиток.
Відносини, які розвивалися еволюційним шляхом, були загартовані у протистоянні працедавців та профспілок. Історія профспілкового руху має багато чорних сторінок боротьби працівників за трудові права, що так чи так призвело до високого рівня захищеності трудових прав громадян та стало основою сталого економічного піднесення цих держав (країни ЄС, Північної Америки, Австралії, Нової Зеландії, Японії тощо). Натомість революційним шляхом розвивалося правове регулювання праці в країнах, які обрали для себе авторитарні, а подекуди і тоталітарні форми правління, де праця посіла чільне місце серед пропагандистських гасел (країни, в яких панували комуністичний, нацистський, фашистський, франкістський режими тощо). Якщо еволюційне правове регулювання розвивалося в умовах ринкової економіки, то революційне — в умовах контрольованої державою або адміністративно-планової економіки. Правове регулювання праці в Україні належить до другої групи, хоча в кінці ХІХ — на початку ХХ століття економічні відносини на території України були тісно вплетені в економічні процеси континентальної Європи. Еволюційний розвиток трудових відносин на території Західної України зберігався до 1939 року, до становлення «розвиненого соціалізму» на цих територіях.
Еволюційні зміни є природніми та більш стійкими до зовнішніх та внутрішніх викликів, натомість революційні є радше спробою клонувати щось природне, як наслідок отримуємо за формою природне, а за змістом — нежиттєздатне та слабке. Революційні зміни у підходах до господарювання можуть дати швидкий позитивний економічний ефект, але вони не спроможні його зберігати тривалий час, і процеси стагнації економіки є неминучими. Яскравим прикладом є радянська економіка, яка після економічних успіхі, вже з середини 60-х років ХХ століття почала відчувати перші проблеми, що згодом трансформувалися в тривалий застій та занепад.
Читайте статтю: Договір трудовий чи цивільно-правовий? Верховний Суд пояснив, у чому різниця
Відмінності між цими двома шляхами полягають у кількох засадничих речах:
Метод правового регулювання та місце галузі в системі права.
Правова природа трудових відносин є договірною, саме в глибинах приватного права зародилося трудове право, набуло рис автономності та виокремилося в окремий блок правових норм, який посідає чільне місце разом з нормами цивільного права.
Революційні зміни, трудоправові норми перемістили із приватного права в публічне, які із диспозитивних стали імперативними. Таким чином, договірні відносини залишилися тільки в назві «трудовий договір», які містився в трудовому законодавстві, але договірна складова була повністю нівельована.
Роль трудового колективу та профспілок.
Еволюційний розвиток трудових відносин забезпечувався активною позицією та діяльністю самих трудових колективів та профспілок. Професійні спілки та працівники стимулювали до соціальних реформ кайзера Отто фон Бісмарка в кінці ХІХ ст. Саме їм потрібно завдячувати заснуванню Міжнародної організації праці у 1919 році, коли трудові права набули більш високого статусу і вийшли з національного законодавства на міжнародний рівень. Визначальна роль трудових колективів та колективних договорів у регулюванні праці була випробувана історією та досі зберігає домінуючі позиції в Об’єднаному Королівстві (Венедіктов С. Правове регулювання праці у Великобританії: прогресивний досвід і перспективи для України, 2017; Лютов Н. Коллективное трудовое право Великобритании, 2009).
Блог