Трудовий контракт спортсмена: особливості укладення та розірвання

В наші дні спорт – це вже не просто видовищне та захоплююче дійство, яке проводиться з метою визначення переможця. Професійний спорт – це складана система відносин, в яких організатори спортивних заходів намагаються отримати прибутки, а учасники - прагнуть реалізувати свої спортивні та фінансові амбіції.

Основною рушійною силою будь-якого виду спорту є спортсмен, особа без якої взагалі неможливо провести жодне спортивне змагання.

То хто такий спортсмен і які особливості має трудовий контракт за його участю?

Законодавець не встановив визначення трудового контракту спортсмена

Національним законодавчим актом, який регулює спортивні відносини є Закон України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 грудня 1993 року (остання редакція від 19 травня 2015 року).

Закон встановлює правові, організаційні, соціальні та економічні основи у сфері фізичної культури і спорту.

Положеннями Закону встановлено, що спортсмен – це фізична особа, яка систематично займається певним видом спорту та бере участь у спортивних змаганнях.

Разом з тим, Законом не встановлено, що таке трудовий контракт спортсмена та які особливості має цей документ. Є лише згадка про трудовий договір (контракт), як про документ, що укладає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту (наразі це Міністерство молоді та спорту України) із спортсменами та фахівцями штатної команди національних збірних команд України з олімпійських та неолімпійських видів спорту. Жодних інших згадок про трудовий контракт спортсмена, як про особливу форму договору, Закон не містить.

Іншим нормативно-правовим актом, який міг би врегульовувати питання щодо трудового контракту спортсмену, є Кодекс законів про працю України. Однак і цей документ не вказує на особливості працевлаштування спортсмена.

Отже, законодавець не вбачав необхідності виокремлювати трудовий контракт спортсмена в самостійну правову категорію.