Спори, пов’язані з захистом прав на торговельну марку та комерційного найменування дедалі частіше стають предметом судового розгляду. Результати такого розгляду свідчать про зростаючу тенденцію використання торговельної марки у господарському обігу та вдосконаленням правових технологій.
При розгляді та прийнятті рішень по суті спорів щодо захисту прав на торговельну марку господарські суди застосовують норми як Господарського/Господарського процесуального кодексів України так і Цивільного кодексу України, оскільки вони взаємодоповнюють один одного в процесі розгляду цих справ. Так, Господарським процесуальним кодексом України встановлено право звернення до господарського суду юридичних осіб/ суб’єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, главою 16 Господарського кодексу України встановлено вимоги стосовно використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, а книгою ІV Цивільного кодексу України визначено основні засади права інтелектуальної власності.
Однак, між Цивільним і Господарським кодексами України до сих пір існує неврегульованість та співвідношення між собою деяких правових моментів. Так, наприклад, беручи до уваги «розбіжності» між Цивільним і Господарським кодексами України в частині визначення сутності комерційного (фірмового) найменування, спричиняє багато непорозумінь та суперечностей при здійсненні захисту порушеного чи оспорюваного права чи інтересу, що охороняється законом. Цей факт привертає увагу в зв’язку з непоодинокими випадками сплутування чи змішування (навмисно чи за незнанням) суб’єктами підприємницької діяльності понять комерційного (фірмового) найменування і торговельної марки та їх сутності. Вищий Господарський Суд України у пункті 6 Оглядового листа від 17.04.2006р. № 01-8/847 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на знаки для товарів і послуг (торговельні марки) (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» (далі – «Оглядовий лист ВГСУ № 01-8/847»), навіть, звернув увагу на те, що знак для товарів і послуг, який є тотожним або схожим до ступеня змішування з фірмовим найменуванням іншої юридичної особи, є неохороноспроможним, тобто не відповідає законодавчо визначеним умовам надання правової охорони.
Пізніше, у 2012 році, Пленум Вищого Господарського суду у своїй постанові №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності», визначив, що у застосуванні законів про охорону прав інтелектуальної власності судам слід враховувати одночасне вживання в них деяких відмінних один від одного, але тотожних за своїм правовим змістом термінів, якими визначаються окремі об'єкти права інтелектуальної власності, як-от: "знаки для товарів і послуг" і "торговельні марки"; "фірмове найменування" і "комерційне (фірмове) найменування".
Згодом, в судах значно збільшилася кількість позовів щодо захисту прав, порушених, внаслідок ототожнення комерційне найменування та найменування юридичної особи. В результаті чого, Вищий господарський суд України в оглядовому листі від 28.02.2017 року № 01-06/521, намагався донести неможливість ототожнювання цих понять. А саме визначив, що поняття найменування юридичної особи та її комерційного (фірмового) найменування мають різне правове наповнення. комерційне (фірмове) найменування необхідно відрізняти від найменування юридичної особи; найменування юридичної особи не є об'єктом права інтелектуальної власності, оскільки пов'язані з його використанням правовідносини регулюються переважно нормами корпоративного законодавства. Найменуванням юридичної особи є назва, яка індивідуалізує юридичну особу в сукупності його прав і обов'язків як самостійного суб'єкта права. Таке найменування є для юридичної особи тим самим, що для фізичної особи її ім'я. Його виникнення слід пов'язувати з датою державної реєстрації юридичної особи. Фірмовим (комерційним) найменуванням є назва, якою юридична особа або громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, позначають себе на ринку і яка використовується для їх ідентифікації в господарських (комерційних) відносинах.
Вищий Господарський суд зазначив, що чинне законодавство України не містить ні вимог щодо тотожності комерційного найменування найменуванню юридичної особи, ані вимог щодо певного змісту комерційного найменування, зокрема щодо зазначення організаційно-правової форми підприємства. І наголосив, що для комерційного (фірмового) найменування властиві принципи істинності, постійності та виключності, а використання комерційного (фірмового) найменування не повинно носити одноразового характеру
Приймаючи до уваги «розбіжності» між Цивільним і Господарським кодексами України щодо регулювання питань інтелектуальної власності, при розгляді спорів в судовому порядку, важливу роль в таких випадках відіграє прийнята судова практика.
Існує, також, можливість звернутись до Конституційного Суду України, який відповідно до статті 147 Конституції України, є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні – на нього покладено обов’язок вирішення питань стосовно відповідності законів та інших правових актів Конституції України і надавати офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Але, на даний час судові спори, пов’язані із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності, стають досить поширеними. І, незважаючи на велику кількість прийнятих судових рішень, узагальнення судової практики та висновків вищих судових органів, суб’єкти господарської діяльності продовжують плутати (змішувати) поняття торгівельна марка та комерційне найменування, комерційне найменування та найменування юридичної особи.
Автор статті: Юридична компанія "Вікторем"
Блог